Цвітіння вишні на зимовому мечі

28. Сім'я Мен

Коли Ґу Сюаньду побачив приголомшений вираз обличчя Лінь Жуфея, збагнув, що той неправильно зрозумів його слова та швидко пояснив:

«Це не те, що ти подумав. Я маю на увазі те, що я посадив її, тож ти можеш з’їсти це»

Лінь Жуфей уважно придивився й зрозумів, що маленька лялька, яка кричала, насправді була невелеким женьшенем із червоною мотузкою. Однак у неї були руки й ноги, вона дулась й плакала на столі. Хоч як він дивився – вона була дуже схожа на людську дитину.

Ґу Сюаньду був роздратований плачем, тому ляснув по столу й сердито сказав:

  «Чого ти плачеш!»

Маленька лялечка схлипувала й захлиналася, коли нарешті затихла. Вона впала на стіл і знову перетворилося на твердий женьшень.

Голос Лінь Жуфея був дуже слабким:

«Моє тіло слабке та не може приймати таке, тому, навіть якщо я з’їм це, воно не принесе великої користі»

Ґу Сюаньду сказав: «Цей женьшень інший»

Лінь Жуфей запитав: «Чим він відрізняється?»

Ґу Сюаньду подумав над своїми словами, перш ніж вибухнути: «Цей особливий!»

Лінь Жуфей не втримався від сміху. Він сказав, що родина Лінь заради його тіла шукала, якщо не тисячу, то принаймні вісімсот ліків. Однак після стількох років їх прийому ефекту не було. Швидше, це втомило його від тих тонізуючих таблеток. Він не знав, де Ґу Сюаньду знайшов цю ляльку з женьшеню, але вона була ще жива.

На щастя, Ґу Сюаньду не був настирливим. Побачивши тверду позицію Лінь Жуфея, йому залишилось лише зітхнути з жалем. Він схопив волосся ляльки й, кинувши її на землю, лялечка з женьшеню зникла в одну мить.

Лінь Жуфей мав лихоманку цілий день і ніч. Його кістки згоріли вщент від гарячки, коли він мляво сперся на ліжко.

Коли Фу Хва та Юй Жвей, які чекали надворі, почули, що він прокинувся, то поспішно ввійшли до кімнати та піднесли щойно зварену кашу до його губ.

Лінь Жуфей не мав особливого апетиту та сказав, що наситився, після двох ковтків.

Після того, як Фу Хва тихо переконувала протягом довгого часу, Лінь Жуфей неохоче випив половину миски, однак не хотів доїдати решту, хоч би як вона намагалась знову.