Цвітіння вишні на зимовому мечі

38. Бажання

Велетенська зіниця обвела натовп холодним поглядом і, здавалося, не могла знайти потрібну ціль. Її колір незабаром почав тьмяніти, наче вона збирався знову сховатися в темряві.

Проте в цей час небом пролетіли дві постаті. Лінь Жуфей подивитися і несподівано побачив Фу Хва та Юй Жвей. Дві служниці пережили жорстоку боротьбу, і їхній білий одяг тепер був вкритий червоною кров'ю. Вони тримали свої довгі мечі з лютим виглядом і, помітивши неподалік розбійників, підняли мечі й рубали. Наступної миті прямо на землю впали голови бандитів.

Коли їхні товариші раптово були вбиті, бандити анітрохи не виглядали злими, натомість маніакально сміялися.

«Ці люди божевільні?»

Юй Жвей була збентежена й запитала з досадою:

«Хтось помер, а вони все ще сміються?»

Фу Хва холодно сказала:

«Тоді вбийте їх усіх»

Мертві люди вже не можуть сміятися.

Коли двоє людей розмовляли, здавалося, не помітили гігантської зіниці, що ширяє в небі. Лінь Жуфей мав якесь передчуття, він хотів підвестися, щоб покликати їх, але раптом відчув, як щось гостре притискається до його спини. Він повернув голову й подивився на Мо Джаоцая, який тримав у руці кинджал. Його обличчя зовсім не виглядало здивованим, той лише злегка зітхнув.

«Лінь ґондзи, вибач»

«Чому ти робиш свій крок зараз?»

Лінь Жуфей повільно запитав:

«Я думав, тобі потрібно ще трохи почекати»

Мо Джаоцай був збентежений:

«Ти зрозумів все?»

Лінь Жуфей відповів: «Твоя удача була занадто хорошою»

Мо Джаоцай усміхнувся, але, на жаль, в усмішці не було багато щирості:

«Лінь ґондзи, не звинувачуй мене, у мене не було вибору»

Лінь Жуфей розвів руками й зробив безпорадне обличчя. Коли Мо Джаоцай побачив це, то подумав, що це знак того, що він здається. Однак, хто б міг подумати, що в наступний момент тіло Лінь Жуфея видасть пронизливий різкий звук. Цей звук прямо-таки оглушив Мо Чжаоцая, і той мимоволі відступив на кілька кроків назад. У той же час він привернув увагу Фу Хва і Юй Жвей, які все ще знаходилися в повітрі.