Цвітіння вишні на зимовому мечі

20. Покійний Один і Два

Бенкет сім'ї С’є був влаштований у задній частині саду.

Коли голова сім’ї С’є вперше побачив Лінь Жуфея, він був дуже нетерплячим і, з ентузіазмом, запросив його сісти на його місце.

«Лінь Ґондзи особисто приїхав, щоб передати запрошення, це справді велика удача для моєї родини. Просто цими днями в нас трапилися нещасні випадки, тому наша гостинність трохи неадекватна. Будь ласка, вибач нас»

Удосконалення глави родини С’є було на восьмому рівні. Йому було більше двохсот років і він мав скромний характер. У ньому не було ні найменшої зарозумілості старшого, а усмішка була гармонійною. 

Лінь Жуфей кивнув і сказав теплим голосом:

«Ви надто чемні»

Голова сім’ї С’є та Лінь Жуфей з усмішками на обличчях розмовляли про деякі справи, пов’язані з горою Куньлунь. Швидше за все, йому було цікаво, чому сім’я Лінь послала передати запрошення четвертого, здавалося б, слабкого молодого майстра. Тож після кількох питань Лінь Жуфей сказав, що в родині Лінь завжди було правило, згідно з яким прямі учні повинні спускатися з гори. Коли голова сім’ї Се почув це, він усміхнувся та показав вираз, мов «так і треба», і сказав:

«Неважливо, неважливо. Місто Моюй дуже безпечне. Лінь Ґондзи може прогулюватися, коли йому заманеться...»

Лінь Жуфей кивнув з усмішкою, а потім запитав, чому він не бачив С’є Джияо.

Голова сім'ї С’є знав, що вони були товаришами у дитинстві. Тож коли він почув, що Лінь Жуфей запитує про його третього сина, не дуже здивувався і лише злегка насупився. Він зітхнув і сказав:

«Ця дитина Джияо порушила виховання предків нашої сім’ї. Його покарали стояти на колінах у залі предків кілька днів. Однак, оскільки Лінь Ґондзи тут, я відпущу його завтра, щоб він міг наздогнати Лінь Ґондзи?»

Лінь Жуфей сказав:

«Тоді я потурбую голову сім’ї»

Вони вдвох їли та балакали, атмосфера була непоганою. Однак жінки з родини С’є виглядали дуже офіційно. Від початку до кінця вони просто опускали голови, щоб їсти, і не розмовляли.

Добре повечерявши, Лінь Жуфей дістав запрошення та передав його голові сім’ї С’є, сказавши, що це запрошення на наступне змагання мечів. Але хто знав, що коли той побачить запрошення, почне вагатися.