Володар перснів. Повернення Ріна

Шлях у Рівенделл

- От же нерозумні! - докоряв Рін Сему, Мері і Піппіну. - Розпалити багаття щоб посмажити їжу? Тоді не дивно, що вас помітили. Наступного разу розпаліть багаття побільше, щоб на все Середзем'я було видно.
Хлопець не міг стриматися. Він би ще вилаяв і Фродо, проте гобіт знаходився в стані напівпритомності. Та ще й на руках у Блукача.
- Ріне, будь ласка, припини, - благала Вікка.
Екзорцист окинув похнюплених гобітів суворим поглядом, але замрвк на прохання дівчини.
Загін мчав нічним лісом, ледь встигаючи за Блукачем. На щастя, чоловік знав стежки без коренів на землі й густих чагарників, тож навіть у темряві вони пересувалися досить швидко.
Незабаром все ж довелося зробити привал. Гобіти катастрофічно відставали.
Сем відразу ж опинився біля Фродо.
- Він холоне, - промовив гобіт, торкнувшись чола Фродо.
- Він помре? - Мері стривожено подивився на Блукача.
- Ваш друг переходить у світ тіней, - відповів чоловік, - стане примарою, як і назґули.
Десь вдалині почувся вже знайомий вереск.
- Потрібно поквапитися! - панічно вигукнув Мері.
- Семе, допоможи мені знайти ацелас, - звернувся Блукач до гобіта.
- Ацелас? - не зрозумів той.
- Королівський лист, - пояснив чоловік. Сем, почувши знайому назву, кивнув, - він сповільнить отруєння.
Вони обидва зникли в нічному лісі.
- Дене, ти можеш щось зробити? - запитала бліда Вікка, не зводячи очей з Фродо.
- Я не архангел і не збираюся ризикувати його життям, - з легким відтінком смутку в голосі відповів янгол.
- Архангел? - почув Рін тихе питання Піппіна.
- Вікко, що ти маєш на увазі? - звернувся юнак до дівчини.
- Всі янголи вміють зцілювати людей, - відповіла Вікка.
- Саме так, тільки людей, - сказав Ден, - ну а я - ще й перевертнів. Але мені невідомо, як буде діяти зцілення на іншу істоту. Крім того, назґули сильніші за мене.
- Дене!.. - Вікка докірливо подивилася на янгола, почувши хрип Фродо.
- Я лише зігрію його і послаблю біль, - здався той, - більшого я зробити не можу.
Він присів коло Фродо, поклав йому руку на чоло і прошепотів щось невідомою мовою. Не було ніяких спалахів світла, але Вікка вдячно посміхнулася.
- Дякую, Дене.
Янгол нічого не відповів і відійшов від Фродо.
Що може бути гірше очікування? Тільки очікування і невідомість. Блукач пропав, Сем теж зник, від кожного шереху подорожні ледь не підстрибували. Гобіти сиділи біля Фродо, відчайдушно виглядаючи Блукача. Рін, Вікка і Деніель прислухалися до будь-якого підозрілого звуку.
"Ми сидимо в глушині лісу з трьома гобітами, один з них при смерті, нас оточують назґули і я не знаю, що робити", - подумав Окумура, - "в такій ситуації я ще не опинявся з часів подорожі з компанією Торіна".
Минуло ще трохи часу. Наближався світанок. Раптом усі чітко почули стукіт копит. І перш, ніж подорожні встигли скочити на ноги, до них виїхав сніжно-білий кінь. Його вершницею була дівчина незвичайної краси в непримітному сірому вбранні. Довге чорне волосся вільно лежали на плечах. Її обличчя ніби випромінювало сяйво, а сині очі яскраво нагадували чисті води ріки.
Рін щасливо посміхнувся і притримав друзів. На відміну від Вікки і Дена, екзорцист зрозумів, що це ельфійка, хоч і не відразу помітив загострені вуха.
Ельфійка плавно присіла біля Фродо і почала щось говорити. Але ніхто з присутніх її не розумів.
З'явився Блукач, на ходу розминаючи в руках листя якоїсь рослини. Слідом за чоловіком дріботів Сем.
- Це ельфійка, - почув Окумура здивований голос Сема.
- Ваш друг вмирає, - прекрасним, але сумним голосом сказала жінка, - йому не вижити. Я доставлю його до мого батька.
- Куди ви його одвезете? - запитав Піппін.
- За вами женуться п'ятеро вершників, - дівчина нібито не почула питання, - де ще четверо - я не знаю.
Вона підійшла до свого коня. Блукач підняв Фродо і посадив у сідло. Вони почали щось обговорювати ельфійською мовою. Рін помітив, як стурбований дивився чоловік на ельфійку.
"Не очікував, що Блукач знає мову ельфів", - здивувався Рін.
Схоже, ельфійка і чоловік все ж зуміли домовитися. Дівчина сіла на коня, сказала тварині кілька слів і зникла у хащах.
- Що вона робить?! - закричав Сем. - Вершники ще там!
Блукач повернувся до всіх.
- Пішли, - сказав він.
- Блукачу, Фродо на шляху в Рівенделл? - звернувся екзорцист до чоловіка, що йшов попереду.
- Так, - відповів той. Він думав про щось своє.
- От бачиш, Семе, з Фродо точно все буде добре, - заспокоїв гобіта хлопець, - ельфи його швидко на ноги поставлять.
Коротуни помітно зраділи.
- Дене, це ти прикликав пантеру тоді, в Амон-Сул? - звернувся Рін до янгола. Ну не міг він іти мовчки.
- Окумура, - різко втрутилася Вікка, - мені здається, ти про когось забув.
- Стоп, - юнак глянув на дівчину, - то це була ти? Ти - пантера?
- А що тут такого? - посміхнулася Вікка.
- Ну, я гадав, перетворюватися можна тільки в вовка, - сказав Рін.
- Не тільки, - сказала дівчина, - я, наприклад, з племені Пантер. У Великій Пущі живуть багато племен перевертнів.
- Наступного разу попередь, якщо у тебе з'являться ще якісь дивні супутники, Нарлоне, - заговорив Блукач.
- А я хіба не говорив, що Вікка перевертень, а Ден - янгол? - здивувався Рін.
- Як бачиш, ні, - сказав Блукач, - інакше я б не здивувався.
- Здивувався - це ще м'яко сказано, - весело зауважила Вікка, - ти мене мало не вбив.
- Хто такі перевертні і янголи? - допитувався Піппін у Деніеля, який ігнорував гобіта.
- Схоже, вершники не переслідують нас, - зауважив Сем.
- Звісно, у нас нема Персня, - сказав Рін, - Дене, годі зображати глухонімого. До тебе звертаються.
- І що тут роблять янгол і перевертень? - поцікавився Блукач.
- Я ж казав, що це через Саурона, - відповів екзорцист, - Вікка і Ден опинилися в Середзем'ї випадково. Перевертень - це людина, яка може перетворюватися на тварину. Янголи - посланці Бога.
- А хто такий Бог? - запитав Мері.
Очі Деніеля округлилися від подиву. Такого питання він не очікував почути.
Рін, якому розповідати подобалося так само, як і слухати, почав натхненно пояснювати жителям Середзем'я, що Бог - творець Асії, архангели і янголи - його помічники.
- Здається, я нічого не забув, - завершив свою розповідь Окумура.
Деніель же зацікавився релігією Середзем'я і почав розпитувати про це Блукача.
- А що це за шлях? - запитав Рін. - Минулого разу ми вийшли з ущелини.
- У Рівенделл ведуть кілька доріг, - відповів Блукач, - одна з них перетинає річку. Саме туди ми йдемо.
Оскільки ніякі тварюки за загоном не гналися, всі трохи розслабилися. Трохи, бо ніхто не знав, як там Фродо. Чи довезла його ельфійка? Чи виживе він? А, може, маленького гобіта вже захопили назґули?..
З не вельми оптимістичними думками загін поспішав до річки.
- Чуєте? - раптом запитала Вікка.
- Що? - здивувалися гобіти.
- Шум води, - сказала дівчина, - ми вже близько.
- Ура! - Рін хоч трохи втомився, але все одно зібрав сили і побіг уперед, не звертаючи уваги на перестороги Блукача. Екзорцист скоріше бажав побачити Імладріс. Він хотів бути впевненим, що за роки його відсутності оселя ельфів не змінилася, що хоч тут панує спокій. А ще хлопець трохи боявся, коли все виявиться не так.
Річку Рін помітив здалеку. Вона була неглибокою, таку легко перейти вбрід. Чиста вода жваво текла вперед, омиваючи дрібні камінці. За річкою удалині виднілася арка.
Піднявши голову, Окумура зупинився, не в силах відвести погляд від чарівного міста. І нехай екзорцист вже був там, він не зміг залишатися байдужим, побачивши Рівенделл.
Прекрасна долина Імладріс зараз потопала в золоті. Осінь надала оселі ельфів ще більше казковості і крапельку смутку.
- Яка краса, - почув Рін захоплений голос Вікки.
- От ми і прийшли, - оголосив Блукач.