Володар перснів. Повернення Ріна

Епілог

- Ну що, всі зібралися? - поцікавився Бенджамін, час від часу поглядаючи на настінний годинник. До півночі лишилося лише пів години, а святкування Нового року навіть не почалося.
- Рін відсутній, - відповів Юкіо, якого обіймала вже п'яна Шура. Хлопець ніяк не міг зрозуміти, чому сів біля Кіріґакуре... а ні, це вона до нього підсіла.
– Досі не вірить, що став паладіном? - скептично поцікавився Артур. - Чи не встиг розповісти про це кожному японцю?
Після повернення Ріна з Середзем'я його і Юкіо посвятили в паладіни. І хоча церемонія відбувалася не у Ватикані, а в Академії Істинного Хреста, та від того не стала менш грандіозною. І якщо Юкіо сприйняв це спокійно і стримано, то Рін радів за двох. Старшого Окумуру розпирало від захоплення, радості й гордості, після церемонії він вибрався на дах академії і загорлав на всю горлянку: "Я паладін!" Навіть майже через два тижні радість екзорциста не вщухла, тому Рін ледь не світився від щастя. Адже його мрія нарешті збулася.
- Окумуро! - нетерпляче гукнула Скарлетт, визирнувши за двері. - Якщо через тебе ми не встигнемо...
- Дехто вже встиг, - втрутився Ітан, несхвально косячись на Шуру.
Один із класів академії перетворили на своєрідну їдальню, бо на кухні така кількість народу не вмістилася б. Крім паладінів, тут були також Шійомі, Рюджі, Шима, Міва та Камікі. Куро жадібно дивився на їжу, готовий будь-якої миті накинутися на страви. Ден і Галахад про щось розмовляли. Як виявилося, саме Деніель допоміг Галахаду подолати ув'язненого в юнакові Данталіона. Були тут також Мефісто Фель та Амаймон, якому дивом вдалося уникнути четвертування. Після розмови з Галахадом і кожним паладіном Повелитель землі покаявся у всіх гріхах і поки поводився, як пристойний... архідемон.
- А ось і я! - у приміщення влетів захеканий Рін. Хлопець усміхався від вуха до вуха. Волосся своє він, до речі, так і не встиг обрізати, хоча Галахад щодня підколював екзорциста щодо його цього. - Юкіо, ти чому такий спокійний? Ми нарешті стали паладінами!
- Знову він за своє, - зітхнув Вів'єн.
- Та годі вам, - раділа Беатрікс, - у людини щастя, а ви такі нудні. Згадайте, як самі відреагували, коли пройшли церемонію. Я, наприклад, влаштувала вечірку у Лас-Вегасі.
- Раджу звернути увагу, - втрутився директор, поважно розсівшись на чолі столу, - що до Нового року залишилося десять хвилин.
- Отже, пора, - заявив Галахад, розливаючи шампанське в келихи, - як же я радий, хлопці. Ми такі молодці.
- Проґавили відкриття воріт і тепер від половини Ватикану лишилися руїни, - бурчав Артур, - і все це через одного демона, - він виразно глянув у бік Амаймона.
– А я що? - ліниво озвався той. - Мене змусили. Я більше не буду.
- Тільки спробуй, - прошипіла Скарлетт, для якої в одній кімнаті назбиралося забагато демонів, - миттю прикінчимо.
- Зрозумів-зрозумів, - примирливо підняв руки Амаймон.
- Що це? - дивувався Ден, отримавши келих.
- Ні, не наливайте йому, - втрутився Рін, - Ден швидко п'яніє.
- Справді? - пожвавішала Скарлетт. - Галахаде, налий нашому янголятку побільше.
- Не хвилюйся, Дені, - посміхнувся де Логрес, бачачи реакцію янгола, - я тебе образити не дам.
Деніель лиш зітхнув, уже шкодуючи, що лишився в Асії.
- Одна хвилина! - сказав Галахад. - Мефісто, з тебе тост.
- Звичайно, - хитро посміхнувся директор, поправивши циліндр на голові, - у нас вийшов веселий та повний пригод рік.
- Ну так, демони - це суцільні веселощі, - хмикнув Ернесто.
- Ми встигли багато зробити...
- Ще більше наробили рогаті тварюки, - піддакнула Скарлетт.
– Юкіо, наприклад, частину Академії зруйнував, – спокійно заявив Мефісто.
– Що? – обурився молодший Окумура.
- Паладіни взагалі півсвіту рознесли. Тож усе гаразд, Юкіо. Ти природжений паладін, - додав Галахад, - не сумніваюся, що Рін у Середзем'ї також багато чого зруйнував.
- А ти не заздри, - хмикнув Рін.
- Тому, - втрутився Фель, - я сподіваюся, що надалі ви пошкодуєте Асію і не влаштуєте чергової розрухи. А взагалі... ми всі молодці. З новим роком.
І в цей час годинники почали бити дванадцять разів...
***
- Розходимося, - сказав Бенджамін першого січня. Незважаючи на сильний снігопад, непрохідні кучугури та серйозний привід залишитися в Японії, паладіни йшли. Ріну це не подобалося.
- Лишайтеся, народ, - за короткий час екзорцист потоваришував з усіма і був не проти продовжити спілкування з паладінами.
- А порядок у Ватикані хто наводитиме? - поцікавився Артур, застібаючи плащ. - Ходімо, Ернесто.
Ці двоє пішли, навіть не попрощавшись.
- Скарлетт, люба, ми на літак спізнюємося, - Вів'єн безглуздо посміхався, - усім бувайте. Можете заглянути у гості у Францію.
- Бонне, - зітхнула Рейн, але не відсторонилася, коли француз ніжно поцілував її, - загалом, ми у Франції. Кличте, якщо що.
- Це так мило, - заявив Галахад, махаючи рукою. Хлопець, здавалося, не відчував холоду, бо стояв на вулиці, не накинувши куртку, - Скарлетт і Вів будуть щасливі.
- Якщо не повбивають одне одного, - додав Ітан, - Камікі, нам пора. І так затримались.
- Камікі? - здивувався Рін, дивлячись на подругу. - Але... як? Чому?
- Я навчатимуся в Одлі-сана, - відповіла Ідзумо, - ми вирушаємо до Австралії. Я зможу стати сильнішою.
Рін розгублено дивився, як ідуть паладін із Камікі. Тільки зараз старший Окумура зрозумів, що їхня компанія, як і Братство Персня, розпадається. У кожного свій шлях.
- Ну-ну, братику, - заговорив Галахад, потиснувши руку Бенджаміну, - ми ж не назавжди розлучаємося.
- Не лізь у мою голову, - пробурчав Рін. Хлопець був приголомшений, дізнавшись, що у тілі де Логреса ув'язнений Данталіон. Але Ден переконав друга, що колишній Повелитель брехні вже більше янгол, ніж демон. Хоча вміння читати думки у Галахада нікуди не зникло.
- Бенджаміне, я з тобою! - вигукнула Беатрікс. - Нам по дорозі. До зустрічі, хлопці. Ви найкращі. Я рада, що познайомилася з вами.
- Беатрікс, довго мені ще чекати? - почувся невдоволений голос Торреса.
- Ой, - зніяковіла американка, - загалом до зустрічі, - і вона побігла за знахарем.
Рюджі, Шима та Міва теж ішли. Вони збиралися зайнятися відбудовою проклятого храму, як і обіцяли.
- До зустрічі, Окумуро, - сказав Бон Ріну.
- І ви також? - зовсім засумував молодий паладін.
- З тобою не повеселишся, - зарозуміло пирхнув Суґуро, - всіх ворогів собі забрав. Навіть побитися нема з ким.
- Тобто, ти ще обурюєшся, що я врятував усі світи? - завівся Рін. - Придурок!
- Що ти сказав?! - гаркнув Рюджі. – Я нікого не вбив!
- Тому що невдаха – це доля.
- Я тебе зараз приб'ю!
- Як же вони схожі, - зітхнув Галахад, - Дені, складеш мені компанію? Я збираюся в Індонезію Буду дуже довго відпочивати.
- Стоп, Галахаде, - старший Окумура миттю забув про Рюджі, - Ден нікуди з тобою не піде.
- Вибач, Галахаде, - підтвердив Деніель, який зараз виглядав сонним і стомленим, - я радий, що ми зустрілися...
- Але з Ріном у вас більше спільного, - закінчив де Логрес, - як-не-як, Середзем'я разом обійшли. Гаразд, бувай. Бережіть себе. І Дені, від головного болю існують ліки, нічого мовчки страждати.
І поки янгол не вбив його, де Логрес ступив у заздалегідь намальовану печатку і зник. Пішли також Рюджі, Рензо та Міва.
- Я сподіваюся, більше ніхто нікуди не збирається? - Рін подивився на брата, Шійомі, Шуру та Дена. Куро заліз Ріну на голову і час від часу струшував сніжинки з вух.
- Я... я ще вчитимуся, - промовила Моріяма.
– Оскільки демонів майже не залишилося, я трохи відпочину, – Шура багатозначно дивилася на Юкіо, який відійшов від неї подалі.
- Тепер буде нудно, - сказав Рін, - пригоди скінчилися.
- Зовсім ні, - заперечив Деніель, - пригоди тільки починаються.