Володар перснів. Повернення Ріна

"Гарцюючий поні" або поповнення загону

- Дідько! Дідько! Дідько! - лаявся Рін. Деніель докірливо подивився на екзорциста, але той навіть не думав вибачатися.
А лаятися було чого. Трійця потрапила під сильну зливу. І якщо Вікка з Деніелем не звертали уваги на цю неприємність, то Рін висловлював невдоволення за трьох.
- Де та клята таверна? - пробурчав Окумура. - Я змок до нитки.
- Іноді корисно скупатися, - спокійно мовила Вікка.
- Відчепись, - сказав Рін, оглядаючи вузьку вулицю в пошуках хоч якоїсь підказки щодо місцезнаходження згаданої Ґендальфом таверни. Та вулички селища під назвою Брі здавалися екзорцисту однаковими. Нічна темрява і пелена дощу робили обриси будинків розпливчастими. Незрозуміло було, де закінчується одна будівля і починається інша. Лише ясні квадратики вікон хоч якось освітлювали темні вулиці.
Вікка за звичкою принюхалася.
- Клятий дощ, - сказала дівчина, - через нього майже неможливо відчути запах.
- А як же купання? - єхидно поцікавився Окумура. Дівчина не відповіла.
- По-моєму, нам туди, - Вікка вказала вперед. Рін хотів щось сказати, але стримався. Він з перших секунд знайомства з дівчиною почав довіряти їй.
Вікка не помилилася. Пройшовши половину вулиці, трійця помітила вивіску, на якій був зображений кінь. Під ним був напис "Гарцюючий поні".
- Знайшли, - зрадів Окумура і першим зайшов досередини.
У будівлі знаходилося багато людей і гобітів. Їх екзорцист уже навчився розрізняти. Вони голосно розмовляли, кожен про своє, через що в таверні стояв неймовірний гамір. Було задушливо. Почасти через те, що майже всюди горіли свічки, а також через камін у кутку.
Рін чхнув, вдихнувши тютюновий дим. Вікка невдоволено скривилася. Деніель осудливо похитав головою.
- Як виглядає цей Фродо Беґґінс? - тихо спитала Вікка, коли вони сіли за вільний стіл. На дівчину дивилися більшість чоловіків.
- Як гобіт, - відповів Окумура.
- Який детальний опис, - скептично зауважила дівчина, - здається, ти забув, що я ніколи раніше не бачила гобітів.
- Вони невисокі й кучеряві, - відповів Рін, розглядаючи різношерсту публіку.
- На нас дивляться, - невдоволено зауважив Деніель.
- Давайте знайдемо цього гобіта і підемо, - Віцці теж не подобалося привертати увагу.
До їх столу підійшов товстенький чоловік з пишними вусами і добродушною усмішкою на обличчі.
- Доброго вечора, шановні, - вклонився він, - чого бажаєте?
- М'яса, - буркнув Рін, - і якнайбільше.
- А ваша супутниця?.. - почав шинкар, але осікся під похмурим поглядом Вікки. - Зараз принесу.
- До речі, Ґендальфа не видно, - повідомила дівчина.
- І чому я не здивований? - хмикнув екзорцист. Раптом він помітив трьох кучерявих людей, що сиділи попереду зліва. - Чекайте тут.
- Ріне? - Вікка запитально глянула на юнака.
- Я перевірю, чи ті хлопці не є гобітами, - сказав той і пішов до незнайомців.
Проходячи повз шинквас, Окумура почув уривок розмови:
- О, звичайно, я знаю Беґґінса, - говорив невисокий чоловічок з кучерявим волоссям рудуватого кольору, - він мій родич...
Рін витріщився на балакучого гобіта, але не встиг зробити й кроку, як сталося щось неймовірне.
Розштовхуючи людей, до приятеля нісся ще один гобіт. На його простуватому обличчі була відчайдушна рішучість заткнути родича у будь-який спосіб.
Він так і не добіг, бо спіткнувся об чиюсь ногу і... зник.
У трактирі стало тихо. Люди дивилисч на порожнє місце, де повинен був знаходитися гобіт.  Рін теж завмер з відкритим від подиву ротом. Сумнівів не залишилося. Він знайшов Фродо Беґґінса.
- Вікко, Дене, піднімайтеся! - хлопець побіг до супутників. - Уперед!
Янгол здався екзорцисту блідішим, ніж зазвичай.
- Дене, що трапилося? - стривожився Рін.
- Я відчув лиху силу, - неохоче відповів Деніель.
- Схоже, це був Перстень, - замислего сказав Окумура, стежачи за трьома гобітами, що лишилися в таверні. Ті, озброївшись підсвічником, палицею і стільцем, рушили нагору. Рін, Деніель і Вікка тихцем пішли за ними.
Гобіти навіть не помічали стеження, бо поспішали виручати приятеля. Вони увірвалися в одну з кімнат, ледь не зірвавши двері з петель.
- Відпусти його, інакше тобі кінець! - закричав один з коротунів - кучерявий, як і всі мешканці Гобітанії, невисокий і кругленький. Звертався він до високого темноволосого чоловіка. Той стояв навпроти гобітів, оголивши меч. Вбрання на ньому було переважно темного кольору, старе й поношене. Та Рін чомусь згадав Торіна і Барда, які теж були обірванцями до певного часу.
- Ти дуже хоробрий, маленький гобіте, - втомлено сказав він, ховаючи меч, - проте це тебе не врятує.
Чоловік подивився у темряву коридору і помітив Ріна, Вікку і Деніеля.
- Хто ви? - запитав він. Гобіти різко повернулися, розглядаючи непроханих гостей.
- Ми друзі, - сказала Вікка, ступаючи вперед. Гобіти мимоволі відступили, - ми шукаємо Фродо Беґґінса. Ґендальф попросив передати йому лист.
Темноволосий гобіт, який до цієї миті сидів нерухомо в кімнаті, піднявся і рушив назустріч Віцці.
- Я Фродо Беґґінс, - неголосно мовив він, незважаючи на те, що товариші не особливо вірили незнайомцям.
Рін дістав лист і віддав гобіту. Той розгорнув папір і швидко пробіг очима. Тоді глянув на Ріна вже без страху.
- Ти Нарлон, - сказав племінник Більбо. Його друзі тепер дивилися на юнака із захопленням. Навіть чоловік перестав машинально стискати руків'я меча.
- Я хто? - Рін запитально глипнув спочатку на Вікку, тоді на Деніеля, ніби вони знали відповідь на питання. Дівчина лише посміхнулася. Янгол залишився незворушним.
- Ти - Синє Полум'я, що переміг Темного Володаря під час Битви П'яти Воїнств, - відповів чоловік, - отже, ти повернувся.
- Мене старий привів, - ляпнув Окумура, якому стало ніяково від того, що на нього всі дивляться, - а ти, напевно, Блукач, так? Старий казав, що ти друг.
- Заходьте, - звернувся чоловік до гобітів, Ріна, Вікки і Деніеля.
- Взагалі-то, нам краще піти, - сказала Вікка, опинившись у кімнаті, - сюди наближається хтось дуже небезпечний.
- Пізно тікати, - Блукач погасив свічки і визирнув у вікно, - ми перечекаємо тут.
Звичайно, він хотів дізнатися, звідки дівчині відомо про наближення назґулів, але вирішив залишити питання на потім.
- Я Меріадок Брендібек, - тим часом представився Ріну один із жвавих гобітів, - а це Перегрін Тук і Сем Ґемджі.
Коротунів розпирала гордість від того, що вони спілкуються з легендарним Нарлоном.
- Я Рін, - мовив Окумура, - це Вікка і Деніель. Старий попросив нас супроводжувати вас.
- Коли бачив Ґендальфа? - раптом запитав Фродо, все ще стискаючи лист. Схоже, він хвилювався за мага не менш, ніж екзорцист, - він говорив, що буде чекати нас тут.
"Старий знову кудись завіявся", - подумав хлопець, - "ну і як можна відпускати його самого? Але краще не лякати гобіта".
- Ми бачили його кілька днів тому. Старий сказав, що збирається з кимось порадитися, - якомога спокійніше відповів Рін, - він скоро повернеться.
Вікка хотіла заперечити, але юнак наступив їй на ногу.
Блукач теж мовчав, але, судячи з погляду, він розумів, що і до чого. Чоловік звелів гобітам лягати спати, а сам сів коло вікна і почав оглядати вулицю.
Рін, Вікка і Деніель нерухомо сиділи на стільцях. Окумура почав дрімати. Він, на відміну від янгола, нічого не відчував.
- Ґендальф не згадував про те, що ти будеш не один, - звернувся Блукач до Ріна. Екзорцист похитав головою. Він майже заснув. Невже не можна хоч на хвилину залишити його в спокої?
- Я і сам не очікував цього, - сказав Окумура, ледь не позіхнувши, - коротше, це через Саурона.
- І тобі відомо про Перстень? - запитав чоловік. Мабуть, він так і не зрозумів, справжній перед ним Нарлон чи ні.
- Так, старий розповідав, - відповів хлопець, - подумати тільки. Саурону не вистачає маленької дрібнички, щоб...
Його слова заглушив вереск. Тільки верещала не людина, а щось невідоме. Жахливий, пронизливий вереск змусив Ріна підскочити на стільці. Блукач навіть не ворухнувся. Гобіти миттю прокинулися, почувши страшні звуки. Деніель стиснув долоні в кулаки і завмер. Вікка стурбовано подивилася на янгола. Дівчина була стривожена, як і всі, але намагалася не показувати цього.
- Хто вони, Блукачу? - запитав Фродо, як тільки моторошних звуків не стало чути. Замість цього компанія почула цокання копит по дорозі.
- Вони були людьми, - відповів чоловік, не відриваючи погляду від вікна, - великими королями людей. Потім Саурон обдурив їх, давши дев'ять перснів влади. Засліплені жадібністю, вони взяли їх без питань і пітьма поглинула їх. Тепер вони раби його волі. Вони назґули. Привиди. Не живі і не мертві. Вони постійно відчувають присутність Персня. Сила Персня рухає ними. Вони ніколи не залишать тебе, Фродо.
Останні слова прозвучали зловісно, ​​незважаючи на те, що Блукач говорив тихим і спокійним голосом.
- Так, все, годі лякати гобіта, - встряв Рін, - він віддасть Перстень комусь мудрішому, а сам повернеться додому. Крім того, я тут. Отже, все буде добре.
Племінник Більбо невпевнено посміхнувся. Блукач кинув останній погляд у вікно, а тоді піднявся.
- Пора в шлях, - сказав він, - нам нема чого зволікати. Збирайтеся.
Рін, Вікка і Деніель вже виходили з кімнати, коли почули незадоволений голос Піппіна:
- Навіть виспатися, як слід, не встигли.
"Ще нескоро ми будемо нормально спати", - подумки додав Окумура, спускаючись вниз.