Володар перснів. Повернення Ріна

Сила шамана

Ітан сидів на даху Академії Істинного Хреста і медитував. Решта паладінів ненадовго залишили Японію через вторгнення орків в Асію. А ще вони просто не могли сидіти на місці. Навіть молодий Окумура кудись пропав, перед цим попросивши Одлі побути в Академії. Бо тут майже не лишилося сильних екзорцистів, а демони можуть скористатися цим.
"Демони будуть цілковитими ідіотами, якщо зважаться напасти на будь-яку академію екзорцистів", - думав австралієць, - "адже їм необхідно відкрити браму Геєни. На їхньому місці я б з'явився у віддаленому від людей куточку світу і спокійно намалював печатки. Але ж ні, їм кортить заявити про свою присутність бажано на всю Асію і похвалитися силою перед людьми. Безмозкі істоти".
Праворуч від Ітана лежав посох, зліва сидів фамільяр. Вовк нерухомо завмер біля господаря і дивився вдалину. Він вважався в першу чергу покровителем шаманів, а ще - духом свободи.
Коли Ітан вперше зустрів Болда (так звали вовка), дух ледь не вбив паладіна. Та Одлі зумів приручити вовка. Відтоді Болд слідував за шаманом, куди б той не пішов.
Ітан теж був приборкувачем. Звичайно, з Беатрікс він би не зрівнявся. Американка могла викликати будь-якого духа чи навіть бога, австралієць же закликав переважно духів, що жили на певній території. Хоча паладіну найчастіше вистачало одного Болда.
Батьків Ітана вважали чаклунами, чарівниками, некромантами, і навіть демонами. Це викликало посмішку у флегматичного Одлі. "Якби моя мама дійсно була відьмою, а батько - некромантом, ми б завоювали світ", - говорив він.
Мама Ітана була американкою, але переїхала жити в Австралію. Там вийшла заміж за якогось тубільця. Говорили, він був нащадком дуже древнього племені, через що жителя його вважали шаманом. Правда це, чи ні, проте в Ітана проявилися здібності до викликання духів. Хлопець хотів бути корисним, тому вирішив стати паладіном, незважаючи на протести матері. Одлі також вивчав світові релігії, щоб знати, до яких духів можна звернутися в певній країні. І хоча Ітан, здавалося, обійшов весь світ, він досі спілкувався з цікавими людьми, дізнаючись все більше і більше нового.
У повсякденному житті Одлі здавався повільним. Слухаючи розмову, чоловік заплющував очі, що, звичайно, ж, не завжди подобалося співрозмовникам. Та паладіну так було легше аналізувати інформацію і не відволікатися на дрібниці. У небезпечних же ситуаціях австралієць швидко оцінював суперника і продумував всі можливі шляхи нападу і відступу. У бою Одлі був сильним і непередбачуваним.
- Болде, що трапилося? - Ітан розплющив очі, бо почув, що вовк загрозливо гарчить.
Дух свободи насторожено озирався і принюхувався. Шерсть на загривку тварини здибилася, очі люто виблискували.
- Хтось наближається, так? - зрозумів паладін. - Демон.
В цю ж мить задзвонив телефон Ітана. Це була Скарлетт.
- Одлі, коло Академії відчиняються ворота, - швидко повідомила жінка, - десь біля шпиталю.
- Зрозумів, - коротко сказав Ітан.
- Будь обережний. Ця сволота небезпечна. Я повідомлю інших. Ми скоро приєднаємося. Затримай його.
- Неодмінно, - паладін поклав телефон до кишені й узяв посох, - Болде, біжи. Я за тобою.
Вовк миттю помчав до центру небезпеки. Шаман пішов за духом.
***
За останні кілька днів у шпиталі додалося роботи. Незважаючи на те, що прибульців з Середзем'я регулярно знищували, без поранень не обійшлося. Особливо важким був бій з павуками. Багатьом екзорцистам не пощастило, і вони лежали паралізованими деякий час. Хтось постраждали від зброї і стріл орків. Тож знахарі майже не відпочивали, бо поранених не ставало менше.
- Дівчата, потрібні бинти в четверту палату, - почули Шійомі й Камікі голос медсестри, - і чисті простирадла.
- Уже йдемо, - відгукнулася Камікі.
Дівчата вже знали, що і звідки брати, тому що не вперше працювали у шпиталі. Тут також були Рюджі, Шима і Конекомару. Вони допомагали переносити поранених екзорцистів до приміщень.
Взявши необхідні речі, дівчата поспішили в палату, де майже без відпочинку працювали цілителі. Правда, вчора вночі їм дуже допоміг паладін Бенджамін Торрес, який всього за годину вилікував частину постраждалих. При цьому він зовсім не втомився. Мексиканця супроводжувала маленька кам'яна, на чиїй голові ріс мох. Паладін пояснив цікавій Шійомі, що це його фамільяр - дух землі й рослин.
- Цікаво, як довго це триватиме? - тихо поцікавилася Камікі. Навіть їй було незатишно від усвідомлення, що демонам теж вдалося прорватися в Асію.
- Скоро Рін знищить ворога і все налагодиться, - підбадьорила її Моріяма.
- Сподіваюся, з ним нічого неприємного не сталося, - Камікі щиро переживала за старшого Окумуру.
Звісно, дівчата хотіли б знати, як справи у Ріна. Та вони прекрасно розуміли, що особливо не допоможуть, а, може, навіть будуть заважати.
- І чому всі бійки дістаються Окумурі? - заносячи разом з санітаром чергового екзорциста, бурчав Рюджі. - Хоч би повідомив, що вляпався в чергову пригоду і знову вирішив погеройствувати. Чи він гадає, ми ні на що не здатні?
- Заспокойся, Боне, - слідом ішов Шима, який не вельми рвався у бійки, хоча за останні роки багато чому навчився, - у нас роботи не менше.
- Якщо хтось забув, нагадую: я екзорцист, а не санітар, - розійшовся Сугуро, - а всі веселощі знову дістануться Окумурі. Сатану переміг він, Вельзевула теж він прибив. А тепер цей хлопець спокійно вирушив у чужий світ, аби побитися і знищити місцевого Сатану.
- Це тільки звучить гарно, - зауважила Шійомі, - Рін не зі звичайними демонами бився.
- І навряд чи Сатана з іншого світу слабкий, - додав Міва, який непомітно опинився в палаті, - адже він зміг зблизити світи. А це не кожному демону під силу.
- Окумура змахне мечем - і від того виродка лишиться один попіл, - хмикнув Бон.
- Було б усе так просто - ми б уже давно святкували перемогу, - зауважила Камікі.
- Ти права, - погодився Шима і хотів ще щось додати, аж тут будівля відчутно затряслася. Екзорцисти не на жарт стривожилися.
- Що це таке? - злякалася Шійомі.
- Землетрус? - припустив Шима.
- Брама в Геєн!  - вигукнули поранені, які подивилися у вікно.
Це стало справжнім шоком, бо ніхто не сподівався, що демони настільки знахабніють. Хоч теоретично брама і могла відчинитися в будь-якому місці, але ж не на території академії екзорцистів!
- Ось тепер настав час діяти! - заявив Рюджі, вибігаючи у двір. Шима, Конекомару, Камікі й Шійомі пішли за ним. На вимоги поранених екзорцистів залишатися в приміщенні молоді люди не звернули уваги.
- Що нам робити? Адже ми не паладіни і не вміємо зачиняти браму, - сказала Ідзумо.
- Затримаємо демонів, - рішуче сказав Бон, вказуючи на мешканців пекла, що активно вилітали,виповзали і вистрибували з воріт, - кілька молитов - і вони заповзуть назад у Геєну.
- Добре, - погодилися Міва і Шима.
- Я прикрию вас у разі нападу, - Камікі дістала листок з печаткою призову, - духи врожаю, я закликаю вас!
Дві білі лисиці з'явилися біля екзорцистів, охороняючи їх. Бон і Конекомару почали читати молитви. Це справді допомогло, бо демони з вереском поверталися назад.
- Оце так, у нас виходить, - зрадів Шима.
Але рано радів. Тут з глибин пекла почувся грізний рев, який струсонув Асію. Брама Геєни збільшилися, випускаючи величезного демона. У порівнянні з ним, інші жителі пекла здавалися комашками. Він ступив на землю, залишаючи вм'ятини, і розправив чорні шкірясті крила. У нього було неприродно бліде обличчя, люті червоні очі, сплутане чорне волосся, довгі руки і ноги, які закінчувалися гострими кігтями. На демонові була чорна мантія з намальованою печаткою, яка свідчила: істота була архідемоном.
- Нарешті я тут! - демон вишкірився, оглядаючи місцевість. Голос у нього був низьким і гучним. - Ох, Асія... Тут завжди так спокійно. Так влаштуємо ж хаос!
Його підлеглі полізли з брами, незважаючи на відчайдушні спроби юних екзорцистів перешкодити вторгненню. Мало того, демон помітив учнів Академії.
- Ваші молитви не допоможуть, жалюгідні люди, - він махнув рукою, кидаючи отруйно-зелену кулю. Духи врожаю прийняли удар на себе й відразу ж зникли.
Камікі й Шійомі сховалися за Шиму і Бона. Хлопці хоч і розуміли, що не вистоять проти такого могутнього демона, не відступили. А куди відступати? За їхніми спинами - шпиталь. Більше ніхто не в змозі боротися.
- Дарма ви не тікаєте, - демон наближався, - так помріть же!
Він змахнув лапою в надії прибити учнів, але натрапив на потужну перешкоду у вигляді фіолетового щита.
- А гідного супротивника пошукати не думав, Абаддоне? - поцікавився Ітан, підійшовши ближче. Болд знаходився біля екзорцистів. Саме його сила не дозволила архідемону вбити учнів.
- Абаддон! Повелитель Безодні!.. - прошепотів Міва.
- Ми вляпалися, - приречено сказав Шима.
- А ти ще хто такий? - загарчав Абаддон, відступивши від щита.
- Негайно йдіть звідси, - паладін звернувся до молодих екзорцистів, нахабно ігноруючи питання архідемона, - цей ворог вам не під силу.
- Так, так, звичайно, - Шима навіть не сперечався. Разом з дівчатами і Конекомару вони повели Рюджі, що волів лишитися, до шпиталю. Бон, мабуть, хотів битися.
- Отож, - Одлі повернувся до Абаддона, - ти, напевно, прийшов малювати печатки, так?
Архідемон розлютився. Звісно, бо якийсь екзорцист був у курсі планів Повелителя Безодні.
- Помри! - заревів Абаддон, кидаючись на Ітана. Паладін підняв посох вгору. Кігті Абаддона зі скреготом подряпали щит. Архідемон почав несамовито бити лапами по перешкоді в надії дістати паладіна. Та раптом на Повелителя Безодні накинувся Болд. Дух свободи вчепився в шию архідемона, від чого той переключив увагу на вовка.
Ітан тим часом щось зосереджено креслив палицею на землі. Обличчя паладіна при цьому було спокійним і непроникним.
Абаддону все ж вдалося скинути з себе Болда. Але не встиг він випрямитися і подивитися на Ітана, як паладін домалював останню риску і торкнувся сяючим каменем центру малюнка. Величезна фіолетова стріла вразила Абаддона в груди. Архідемон, який не чекав такого, не встиг виставити захист. Стріла Одлі ледь не пробила груди Повелителя Безодні і закинув його назад в Геєну.
- Дрібніють нині архідемони, - з помітними нотками розчарування в голосі, прокоментував паладін, - я навіть побитись як слід не встиг.
Раптом з брами зі страхітливим ревом вилетів Абаддон, відразу ж спікірував на Ітана. Він ледь не схопив паладіна. Одлі з усієї сили огрів Архідемона по крилу, від чого той втратив висоту. Гострі кігті лише подряпала плечі Ітана.
- Паладін! - прогарчав Абаддон, незграбно опустившись на землю.
- Нарешті до тебе дійшло, - флегматично прорік Одлі, - а я все думав: коли ж ти здогадаєшся?
- Насміхатися надумав?! - гаркнув Повелитель Безодні. Витягнувши ліву руку, він щось прогарчав на невідомій мові. Від його маніпуляцій земля розверзлася. Величезна тріщина утворилася посеред двору й рухалася до Ітана. Паладін змушений був тікати, аби не впасти у вируючу лаву, яка кипіла глибоко в прірві.
Академія відчутно тряслася, подекуди трапилися обвали. По стінах будівлі пробігли тріщини. Демони, отримавши свободу, летіли всерндину, сподіваючись убити побільше екзорцистів.
- Ну як тобі таке, паладіне? - реготав задоволений Абаддон.
Ітан зненацька перестав бігти і повернувся до тріщини, яка рухалася до нього. Біля паладіна з'явився Болд.
- Допоможеш? - тихо запитав Одлі у вовка. Тварина кивнула, торкаючись палиці лапою. - Я скоро повернусь. З підмогою, - вовк подивився на шамана з тривогою в сірих очах, - ні, ти повинен бути тут. Не дозволяй Абаддону відчигити ще одні ворота.
Повертівши посохом в руці, Ітан вдарив ним об землю. Тріщина негайно збільшилася і поглинула паладіна.
За всім цим з жахом в очах спостерігали молоді екзорцисти. Звичайно, вони пішли, бо їм наказав шаман, і сховалися в шпиталі. Але далі п'яти кроків від вхідних дверей вони не відійшли.
- Треба йому допомогти! - заявив Бон, який все одно рвався в бій.
- Але... це ж Абаддон! Ми нічого йому не зробимо! - заперечив Міва.
- Я не знаю, чи вдасться викликати духів урожаю, - сумно мовила Камікі, - вони надто слабкі.
- Та й молитви на це чудовисько не діють, - додав Шима, сподіваючись, що всі доводи стримають запал Рюджі.
- Бо взяли не ту молитву, - Сугуро всерйоз збирався боротися, - отже, ми з Шимою будемо відволікати його, а ви троє читайте Отче наш.
- Але це ж така проста молитва, - засумнівався Шима.
- А ще - найсильніша, - тихо заговорила Шійомі.
- То ви зі мною чи ні? - запитально глянув на друзів Бон.
- Куди ми подінемося, - висловив загальну думку Шима.
Абаддон тим часом не став відволікатися на Болда, а просто нацькував на вовка своїх підлеглих. Духу волі довелося нелегко, бо він був один проти кількох десятків демонів. Сам же Повелитель Безодні почав креслити печатки навколо відкритої брами.
"Скоро, зовсім скоро армія буде в Асії", - думав архідемон, - "і Сатана, звичайно ж, нагородить мене. Бо ніхто більше не впорається з таким завданням, крім мене. Азазель - ніхто в порівнянні зі мною. Він слабак, тому і здох. Рогатий придурок. Нічого не вмів".
Абаддон занадто захопився роботою і роздумами на тему "Азазель - справжній козел", що не помітив, як зі шпиталю вибігли Рюджі й Шима. Бон, який до цього часу навчився стріляти, почав заряджати пістолет, а Шима попрямував до фонтану зі святою водою.
"Окумуро, сподіваюся, ти в тому світі так само легко вбиваєш тварюк", - подумав Сугуро, цілячись в голову Абаддона. Ні секунди не вагаючись, він натиснув на курок.
Гримнув постріл. Куля увійшла в голову Повелителя Безодні перш, ніж той встиг повернутися. І хоча архідемон не розсипався на попіл (бо для цього потрібно вистрілити як мінімум разів десять), срібло в голові завдавало йому біль. Абаддон загарчав, відволікся від печаток і ледь не зруйнував частину Академії, але в ту ж мить Шима вилляв на нього святу воду. Вибігли Шійомі, Камікі й Міва і почали голосно читати Отче наш. Дрібні демони облишили Болда і повернулися назад у Геєну, аби не чути молитви. Вовк же знову кинувся до Абаддона і вчепився йому в лапу.
Ці дії несказанно розлютили Повелителя Безодні. Він розправив крила і злетів угору. Рюджі вистрілив ще кілька разів, намагаючись не поранити Болда. Але і в Абаддона екзорцист потрапив лише раз.
- Я вб'ю вас всіх! - почувся лютий рев. У наступну мить вовк впав у тріщину, куди кількома хвилинами раніше стрибнув Ітан. Абаддон спікірував на Рюджі, та юний екзорцист встиг вчасно впасти на землю. Повелитель Безодні, зачепивши ногою дах однієї з веж Академії, наступними жертвами вибрав Шійомі, Камікі й Конекомару. І йому б вдалося схопити когось, якби не Шима. Хлопець вихлюпнув святу воду на крило архідемона, яке відразу ж вкрилося опіками. Повелитель Безодні влетів у стіну.
- Тікайте звідси! Негайно! - закричав Рюджі, піднявшись із землі. - Я затримаю його!
- Ні! - рішуче заперечила Ідзумо, діставши чергову печатку призову. У дівчини тремтіли руки. - Ми тебе не залишимо!
Раніше Камікі ніколи і нікому такого не сказала б. Але після років навчання в Академії Істинного Хреста Ідзумо стала більш доброзичливою. І вона розуміла, що Бон наодинці не вистоїть проти Абаддона. Он паладін і його фамільяр не вистояли.
- Мерзенні екзорцисти, - прогарчав Абаддон, вибравшись з руїн того, що кілька секунд тому було стіною. У його витягнутій руці загорівся отруйно-зелений вогонь, - здохніть!
"Будь ласка, духи врожаю", - подумки кликала фамільярів Камікі, стискаючи в руці лист, - "прийдіть".
Абаддон жбурнув вогонь в екзорцистів, білі лисиці, які все ж почули поклик приборкувачки,  прийняли удар на себе, після чого впали на землю. Шерсть у них обгоріла і диміла. Самі духи майже не ворушилися.
- Ні! - Камікі кинулася до фамільярів. Рюджі взявся стріляти в архідемона. Повелитель Безодні, шкірячись, ухилявся від куль. Шима хотів ще раз облити ворога святою водою. Аббадон був до цього готовий. Підпустивши хлопця на близьку відстань, змахнув лапою й відкинув юнака. Бон, відстрілюючись, побіг до друга.
- Ні, не вмирайте, - Камікі опустилася біля лежачих духів, ледь стримуючи сльози.
- Тепер вас ніщо не врятує, - сказав Абаддон. З брами Геєни вилетіла чорна хмара і впала на учнів Академії. Абаддон зареготав, тішачись своєю могутністю і тим, що люди такі нікчемні й безпорадні. Але коли хмара розсіялася, архідемон замовк, не в силах повірити в побачене.
Екзорцисти вже вкотре виявилися цілі. Їх знову оточував фіолетовий щит. Біля них стояв Болд, люто дивлячись на Повелителя Безодні.
З тріщини вгору злетіло щось вогненно-червоне. На цій істоті сидів хоч і пошарпаний, але живий Ітан, який, кілька разів змахнувши палицею, закрив пекельну браму.
- Правило перше: ніколи не відправляй паладіна під землю, - спокійно сказав Одлі, опинившись на землі. Він навіть злегка посміхався, дивлячись на приголомшеного Абаддона, - бо там живуть духи вулканів.
Він погладив вогняну істоту, яка стояла біля австралійця і прийняла вигляд тигра.
- Думаєш, я слабший? - схаменувся Повелитель Безодні, відійшовши від шоку і готуючись прикінчити паладіна.
Одлі з якимось співчуттям подивився на архідемона.
- Я думаю, що ти дурніший, та й усе, - відповів Одлі. Він ударив посохом об землю. Довкола Абаддона почали з'являтися вогняні лінії, які за кілька секунд утворили зірку Соломона. Архідемон знаходився в центрі священної печаті, - правило друге: не стій на одному місці, інакше втрапиу в пастку.
Повелитель Безодні панічно заволав і спробував вибратися з печаті, але натрапив на невидиму перешкоду. Святий знак завдавав істоті з пекла нестерпний біль. Кінцівки Архідемона почали обвуглюватися.
- Правило третє: не недооцінюй паладіна, - незворушно додав Ітан, піднімаючи палицю вгору, - духи вулканів, я прошу вашої допомоги.
Лінії зірки Соломона спалахнули полум'ям. Вогонь почав заповнювати всю зірку, утворюючи навколо Абаддона воронку.
- В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, - австралієць перехрестив вогонь, - хай буде очищено це місце від зла.
Воронка почала зменшуватися навколо Повелителя Безодні. Крик Абаддона ще деякий час стрясав землю, а опісля затих. Вогонь же повільно розсіявся, залишаючи випалену землю.
- Я вдячний вам, духи вулканів, - Одлі вклонився вогненній істоті. Дух поклонився у відповідь і стрибнув назад в тріщину.
Тоді Ітан повернувся до екзорцистів.
- З вами все гаразд? - втомлено запитав австралієць. Його білий одяг перетворився на лахміття, а рани від кігтів Абаддона кровоточили.
- Шима непритомний! - крикнув Бон, стурбовано дивлячись на приятеля. Ітан, спираючись на посох, пішов туди.
- Він буде жити, - заспокоїв паладін Рюджі, - Бенджамін його вилікує.
- А як же духи врожаю? - Камікі гладила своїх лисиць. - Вони не помруть?
- Болд, доглянеш за ними? - запитав Ітан у вовка. Дух свободи кивнув, підійшов до лисиць, і вони втрьох зникли. - Мій вовк подбає про цих духів. Вони теж наберуться сил і повернуться до тебе.
- Дякую, - подякувала Ідзумо, полегшено зітхнувши.
- Вам необхідно відпочити, - до паладіна підійшла Шійомі, - ви поранені.
- Спочатку потрібно подбати про вас, - мовив Одлі, - Вашого друга необхідно віднести у шпиталь...
Австралієць не встиг договорити. Коло тріщини пригальмував знайомий чорний байк.
- Я запізнилася, - невдоволено сказала Скарлетт, знявши шолом, - Ітане, що за розруху ти тут влаштував?
- Всі претензії до Абаддона, - відповів Одлі, - хоча навряд чи він тепер почує.
Паладіни занесли Шиму до шпиталю, а також веліли іншим екзорцистів відпочити.
- Тобі теж варто було б підлікуватися, - зауважила Рейн.
- Я знаю, - погодився Ітан.
- То якого біса ходиш туди-сюди? - розлютилася жінка, хижо зиркаючи на австралійця. - Хочеш здохнути від втрати крові? Негайно відпочинь. Коли Бенджамін повернеться, я приведу його до тебе.
Австралієць не став сперечатися. Він і справді потребував відпочинку.
Незабаром повернувся Бенджамін. Ітан спочатку попросив знахаря оглянути Шиму, а тоді вже зайнятися ним. Мексиканець коротко кивнув і рушив до молодих екзорцистів.
- Та що тут сталося? - у шпиталь влетіс втомлений від бігу Юкіо. - Що ви зробили з Академією?
- Ми? - округлила очі Скарлетт. - Окумуро, який гоблін тебе вкусив? Це все Абаддон.
- Сподіваюся, ніхто не постраждав, - зітхнув Окумура-молодший.
- Ітану трохи дісталося, - повідомив Бенджамін, вийшовши із сусідньої палати, - а також твоїм екзорцистам.
- Яким ще екзорцистам? - Юкіо попрямував до палати, де знаходилися п'ятеро учнів.
В Академію зайшли Шура, Вів'єн, Ернесто, Беатрікс і Артур.
- Все веселощі вже позаду, - зауважила Кіріґакуре.
- Тут Ітан! - крикнула Беатрікс іншим, зазирнувши в одну з палат. - І Скарлетт теж. І Бенджамін.
- Замовкни, Брукс, - скривилася Рейн.
- Я не очікував, що демони настільки знахабніють, - мовив Ернесто, - вони б ще у Ватикані вирішили з'явитися.
- Не каркай, - пробурчала Скарлетт.
- Аббадон - хвалькуватий слабак, - заговорив Ітан, - якщо всі демони виявляться такими, то нам нічого буде робити.
- Тримай, - Бенджамін простягнув австралійцю якийсь напій помаранчевого кольору.
- Дякую, - сказав Ітан. Зробивши пару ковтків, паладін скривився, - ну і гидота. Бенджаміне, ти навмисне готуєш такі ліки?
- Я все роблю за рецептом, - відповів Торрес.
- Зачекайте, а хто буде звітувати перед Мефісто Фелем за руїни, що лишилися після вторгнення Абаддона? - запитала Беатрікс.
- Той, хто командує нами, - посміхнувся Ітан, - Юкіо Окумура.
Паладіни дружньо засміялися.