Володар перснів. Повернення Ріна

Кошмар Скарлетт

Скарлетт Рейн сиділа в якомусь непримітному ірландському пабі й курила. Бісові нікотинові пластирі не допомагали, а цигарковий дим заспокоював.
Шкода, що кафе, де можна було покурити, ставало все менше і менше.
"Куріння вбиває!" - подумки хмикнула британка. - "Я можу назвати тисячу причин, через які можна померти вдвічі швидше".
Зараз настрій Скарлетт був більш-менш стабільним. Це означало, що жінка не збиралася сваритися з кожним зустрічним, дратуватися без приводу і громити все, що потрапить під руку.
Звісно ж, Рейн не знала, що брами Геєни відчиняються самі по собі, але передчуття у неї були поганими. Останнім часом у неї частенько так.
Цю надчутливість до присутності жителів пекла Скарлетт отримала після того, як з неї вигнали демона. Спочатку дівчина не розуміла своїх почуттів, але пізніше розібралася і стала отримувати з цього користь.
"Цікаво, як би склалося моє життя, якби я не стала екзорцисткою?" - подумала британка, видихаючи гіркий дим.
Можливо, вона б теж працювала на фермі, як і її батьки. Ймовірною, вона поїхала б працювати в Лондон - місто її мрії, яке зараз викликало лиш нудоту. У столиці Британії Скарлетт з'являлася нечасто, віддаючи перевагу сільській місцевості подалі від людей. Вона називала себе британкою за звичкою, бо після завершення навчання оселилась на околицях Лондона. Сама ж була родом з Ірландії.
А колись Рейн мріяла жити у великих містах. Поїздки до міста були рідкісними, бо роботи на фермі вистачало. Але це найбільше тішило дванадцятирічну Скарлетт. Її повністю влаштовувала тихе життя коло Арклоу. Ферма, центр Арклоу, іноді Маунтін Бей, де жила тітка - ось і всі місця, де в дитинстві побувала Скарлетт. Та вона і не особливо рвався в інші країни. Подорожі дівчинку не цікавили.
А потім почався жах...
Одного дня Скарлетт зрозуміла, що не може контролювати своє тіло. Та що там тіло? Її свідомість зайняв хтось інший. Хтось могутній і жахливий. І скільки б дівчинка не просила його піти, він не пішов. Більше того, цей монстр виявився кровожерливим. Жорстоко вбивши рідних Скарлетт її ж руками, він не зупинився і вирушив до Арклоу, аби продовжити криваве свято.
Та його планам було покладено край. В Арклоу якраз перебував Широ Фудзімото, кращий паладін за всі часи. Скарлетт досі пам'ятала день, коли з неї вигнали демона. Це було боляче, ніби демон хотів помучити її наостанок. Він до крові подряпав праву частину обличчя Скарлетт перш, ніж покинув її.
Скарлетт була вдячна паладіну за порятунок! Широ тоді посміхнувся і сказав:
- Це моя робота.
Пізніше за британкою доглядав Бенджамін Торрес, який став учителем дівчини. Бо Скарлетт захотіла стати екзорцистом. Їй було життєво необхідно знайти демона, який перетворив її життя на кошмар, і розстріляти. Жорстоко і холоднокровно. А також захищати людей від порідь Геєни. Аби історія Скарлетт ніколи і ні з ким не повторилася.
Рейн блискуче закінчила академію екзорцистів у Британії. Стала паладіншею, як і мріяла. І почала полювання на демонів.
З людьми вона воліла триматися на відстані. Боялася, що близькі люди загинуть. Он Широ Фудзімото теж загинув. А Скарлетт дізналася про це в останню чергу. Навіть на похорон не змогла приїхати.
Вона дуже засмутилася, дізнавшись, що паладін загинув. Тиждень не виходила з дому, пила заспокійливе, бо хотілося рознести все до бісової матері, і курила. Хто завгодно, тільки не Широ, веселий і невразливий Широ, її рятівник!.. Бенджамін повідомив Скарлетт, що в Широ вселився Сатана. Тоді Рейн вирішила помститися володареві Геєни, але запізнилася: Сатану перемогли Рін і Юкіо Окумура.
Скарлетт згадала дрібного Юкіо і хмикнула. Якось не вірилося, що цей хлопчина здатний вбивати, бо зустріч з паладінами його добряче налякала.
Тут британка завмерла. З'явилося дивне відчуття... Відчуття, ніби в Ассію вривається щось жахливе, потойбічне, нелюдське. Демон. І непростий. Не дрібний. Адже у нього є власна печатка.
Скарлетт зблідла, бо впізнала силу того, хто перетворив її життя на пекло. Це був той, кого вона побоювалася зустріти і щиро бажала йому смерті від своєї руки.
Один з Архідемонів. Азазель.
Рейн піднялася. Цього разу рогате падло не втече.
***
- До чого шумно, - Азазель дивився, як тікають люди, тільки-но побачивши демона. А було від чого тікати. Азазель навмисне не вселявся ні в кого, щоб дрібні мешканці Асії побачили архідемона у всій величі.
Азазель постав у вигляді триметрового чудовиська з головою козла, яка закінчувалася довгими рогами. Очі червоні з вертикальними зіницями, з-під верхньої губи виглядають ікла. Морда трикутної форми, борода сплутана і стирчить на всі боки. Тіло демона вкрите темно-коричневою шерстю, замість ніг - копита.
Азазель стояв біля бездонної ями, краї якої постійно розширювалися - брами в Геєну, звідки роєм з'являлися підлеглі архідемона. І якщо Азазель вбивати людей не поспішав, то демони щосили розважалися.
- Я б теж з'їв чиєсь серце, - сказав демон, - але потрібно спочатку завершити роботу, через яку я опинився тут. Тоді і приступимо до веселощів.
Архідемон став малювати навколо ями печатки своїх побратимів. Це була головна частина ритуалу. Зроби хоч щось не так - і вся робота полетить у дев'яте коло пекла.
Зненацька на щойно намальовану печатку впала потворна голова одного з підлеглих Азазеля. Демон заревів так, що на найближчих будинках з'явилися тріщини. Панічні крики людей були йому відповіддю.
- Та що ви собі дозволяєте?! - демон повернувся і ледь ухилився від леза рапіри, зо просвистіло зовсім поруч.
- А я сподівалася, що все зроблю швидко, - Беатрікс спритно перестрибнула через браму якраз на ще одну печатку, - навіщо ж ти ухилився, Азазелю?
- Дівко, не заважай мені, - загарчав архідемон, - тікай, поки я добрий.
Беатрікс посміхнулася. Різкий поворот і укол - демон, що крався до неї в надії випатрати, розсипався в прах. Другий був розрубаний на дві частини.
- Вибач, - сказала американка, - але у тебе є два виходи: повернутися назад у пекло або померти.
Азазель страшно заревів. Брама Геєни стала більшою, випускаючи все нових демонів.
- Затримайте цю малу, - наказав підлеглим Азазель. У нього і так було мало часу, а тут ще якась особа розмахує рапірами, - дратує.
Демони кинулися на білявку, а Азазель взявся заново малювати печатки.
Він не встиг зробити і третини роботи, як брама почала повільно зачинятися. Ніби величезний рот чудовиська, вхід стискався до розмірів ущелини, розчавлюючи демонів, котрі намагалися пробратися в Асію.
- Це ще що таке?! - не на жарт розлютився архідемон. Цього разу Беатрікс ледь не відрубала Азазелю голову. Добре, що демон вчасно почув свист повітря. З його головою було все в порядку, а овідт бороди залишився жалюгідний обрубок.
- Досі не зрозумів, демоне? - Беатрікс більше не посміхалася, карі очі холодно блищали. - Ти нарвався на паладіна.
Навколо жінки дотлівали трупи демонів. Сама американка була цілою і неушкодженою, ніби це не вона тільки що воювала проти полку мешканців пекла.
Азазель випростався. Ясна річ, з паладіном поблизу нічого не зробиш. Тому доведеться спочатку вбити дівчину.
- Що ж, дрібна, - прогарчав архідемон. На його витягнутій пазуристій лапі загорілося червоне полум'я, - ти привернула мою увагу.
Він метнув полум'я у Беатрікс. Та легко ухилилася. Рухалась американка спритно і точно. Жодного зайвого руху. Азазель жбурнув ще одну жменю вогню, але потрапив не в жінку, а в багатоповерховий будинок, в одну мить перетворивши споруду в руїни.
Беатрікс не втрачала часу дарма. Вона встигла наблизитися до Азазеля. Леза рапір впали на демона. Той витягнув лапу в надії захиститися, але мечі ледь не позбавили його кінцівки.
Виття демона вкотре струсонуло Асію. Азазель оточив себе демонічним полум'ям, а сам намагався вилікувати рану, з якої лилася чорна кров. Стало зрозуміло, що рапіри зроблені не зі звичайного металу. У них додали срібло і, можливо, частку янгольської сили.Тільки це може поранити демона і завдавати жахливого болю.
- Не намагайся сховатися, - суворо мовила Беатрікс, дістаючи папірець із записаними знаками, - я закликаю тебе, духу вогню.
Татуювання жінки ожило і перетворилося на фенікса, який поглинув демонічне полум'я. Об'єднана атака американки і фенікса покінчила б з архідемоном, якби той в останню мить не прикликав хвилю руйнації. Гаряче повітря вдарило в Беатрікс, точніше, вдарило б, якби її не захистив вірний фамільяр. Через це фенікс знову став татуюванням, а Беатрікс ледь встояла на ногах.
Азазель тупнув правим копитом, і брама Геєни перестала зачинятися. Демони знову полізли в Асію. Американка кинулася до брами, вбиваючи демонів. Різкий помах зліва направо, укол другою рапірою. Перша вже падає на наступного ворога, друга відрізає голову. Розворот. Захист, який відразу ж змінюється стрімким нападом.
Беатрікс надто захопилася битвою і забула про головного ворога. А дарма. Наступної миті хвиля руйнування збила дівчину з ніг і вдарилаоб в найближчу стіну. Рапіри з жалібним дзвоном впали на землю.
- Підведіть її сюди, жвавіше, - наказав Азазель двом демонам. Ті полохливо подивилися в бік жінки, яка намагалася підвестися, - я сказав: жвавіше! Вона вам нічого не зробить.
Підлеглі осміліли, підійшли до Беатрікс і потягли до Азазеля. Удар об стіну оглушив паладіншу. Крім того, кілька ребер тріснули від зіткнення і зараз американці було важко дихати.
- Ну і хто тепер попався? - насмішкувато спитав Азазель. Беатрікс нічого не відповіла, лише зміряла архідемона повним ненависті поглядом. - Я б ще поговорив би з тобою, дрібна, але час підганяє. Треба виконати роботу. Тож доведеться тебе вбити. Твоєю ж зброєю.
Азазель подав знак, і третій демон спробував узяти рапіри. Та раптом завив і випустив зброю, а його лапи вкрилися опіками.
Беатрікс посміхнулася, за що отримала удар в обличчя. З розбитого носа потекла кров.
З'явився ще один демон. В лапах він тримав важкий меч з зазубринами.
- Відрубайте їй голову, - наказав Азазель, повертаючись до брами. Він втретє малював кляті печатки!
Демони силою поставили Беатрікс на коліна. Третій заніс меч над її головою. Дівчина лише втомлено прикрила очі. Було прикро, що її так легко перемогли.
Бах! Бах! Бах!
Три точних постріли. Демони впали і почали розсипатися попелом. Азазель знову відволікся і люто озирнувся.
Чорний байк, більше схожий на механічного монстра, ніж на транспорт, зупинився біля Беатрікс. Скарлетт Рейн вела байк однією рукою. Іншою рукою тримала пістолет і стріляла в демонів.
- Боже ти мій, - скривилася британка, дивлячись на Беатрікс, - Брукс, піднімайся. Ти стоїш на колінах перед демоном. Тобі не соромно?
- Ти якраз вчасно, Скарлетт, - посміхнулася американка, витираючи рукавом сорочки кров з обличчя.
Азазель зареготав.
- Ну, привіт, Скарлетт, - сказав він, - сумувала? Я так.
Рейн відповіла низкою пострілів, від яких ухилився архідемон, але не його підлеглі.
- Вставай, Брукс, чого розсілася?  - гаркнула британка, пригнічуючи бажання штовхнути білявку, яка, крекчучи, зводилася на ноги. Схоже, дівчинці доведеться довго лікуватися. Що за легковажна особа? - Та біс із тобою, сама впораюся.
- Впевнена? - вишкірився Азазель.
Скарлетт пішла уперед, не припиняючи стріляти з пістолетів. Демони, які стрибали на неї зі спини, стикалися з невидимою перепоною, яка теж спопеляла їх.
- На всі сто, - прогарчала британка, стримуючи лють, що так і рвалася назовні. Наче внутрішній демон. Вона вже стикалася з Азазелем, коли вчилась у Британській академії екзорцистів. Тоді Рейн ледь не загинула через імпульсивність.
Сьогодні все буде інакше.
- Адже нам було добре, - вів далі архідемон, - дівчинка з демоном усередині. Така тендітна, а руки по лікті в крові. Розкішне видовище. А пам'ятаєш?..
- Замовкни! - закричала Скарлетт, втрачаючи самовладання. Пістолети в її руках тремтіли.
- Своїх батьків? Їхні неживі, потьмяніли очі... кров, що лилася з ран. Їхні крики... Ми вдвох чули і насолоджувалися...
Скарлетт заплющила очі, бо непрохані сльози заважали прицілитися. Її невидимий захист слабшав. Згадалися слова Марка: "Не завжди зброя допоможе". Лишалося одне...
- Отче наш, - крізь зуби процідила британка, - який є на небесах. Хай святиться ім'я Твоє, нехай прийде царство Твоє...
Демони заверещали і почали корчитися від болю. Святі молитви були для виплодків пекла тортурами. Навіть Азазель замовк і почав задкувати назад.
Не перестаючи промовляти святі слова (хоча цього вона не любила), Скарлетт витягла з кишені куртки папірець, позичений у Беатрікс.
- Духи землі, я прошу вашої допомоги, - чітко вимовила британка, - запечатайте браму Геєни.
- Я не дозволю! - Азазель кинув на Скарлетт хвилю руйнації. Рейн криво посміхнулася, витягла вперед ліву руку з намальованими на ній знаками, які яскраво спалахнули, ледь чужа сила зіткнулася з ними.
Скарлетт залишилася цілою і неушкодженою.
Духи землі запечатали браму.
- Один на один, - відрубала британка, труснувши занімілою долонею. Добре хоч не відірвало.
- Навіть тепер тобі не перемогти, - демон почав закликати всю свою міць, - я знову заволодію тобою, і тоді...
Договорити він не встиг, бо в одну мить позбувся обох лап.
- Ти попався, рогатий, - сказала Беатрікс, спираючись на рапіри. Це вона позбавила демона кінцівок - не недооцінюй паладінів.
Архідемон заревів, але це рев був не таким грізним, як раніше. Азазель спробував утекти, та Скарлетт прострелила йому ноги.
- Я могла б зробити те, що ти зробив з моєю родиною, - без жодної емоції сказала Рейн, підійшовши до архідемона, що корчився від болю біля її ніг, - розрізати тобі шию, переламати всі кістки, вирвати серце... Але я не стану уподібнюватися такому виродку, як ти.
Вона випустила в Азазеля цілу обойму патронів і припинила стріляти лише коли труп демона почав розсипатися на попіл.
- То це він в тебе вселився... тоді? - Беатрікс підійшла до Скарлетт. Звісно, американка все чула.
Британка глибоко вдихнула. Напружені м'язи не слухалися. Важко було розтиснути руку, аби сховати пістолет. В голові було порожньо. Ніякої радості. А ще чомусь хотілося розревітися і когось побити.
Рейн знадобилися всі зусилля, аби взяти себе в руки. Пізніше вона випустить емоції.
- Так, - коротко відповіла вона, даючи зрозуміти, що не хоче розмовляти на цю тему.
- Молодець, Скарлетт, - якою б побитою не була Беатрікс, вона все одно посміхнулася, - ти перемогла його.
- А ти тюхтійка, - пробурчала Скарлетт, - ще раз побачу таке жалюгідне видовище - пристрелю спочатку тебе, а потім займуся демонами.
Британка дістала цигаркк з пачки і чиркнула запальничкою. Руки у неї досі тремтіли. Цього разу Беатрікс не стала читати моралі про шкоду куріння. Відчула такий душевний біль рудої, що самій захотілося заволати. Клята емпатія, колись вона доконає Брукс.
- Як ти встояла проти хвилі руйнування? - поцікавилася білявка. Їй теж довелося взяти емоції під контроль. Скарлетт не любила, коли в її почуттях копирсалися чи намагалися поспівчувати. Могла і побити за таке. Тож Беатрікс попри весь біль говорила у звичній легковажній манері. Пізніше дасть собі раду.
- Третя печатка Юпітера, - коротко відповіла Рейн, - хм, - вона розглядала намальовані Азазелем знаки, - дещо цікаве.
- Не думала, що ти знаєш про захисні печатки, - американка вдивлялася в знаки, - це явно печатка самого Азазеля. А це - Бегемота і Амаймона. Ця розмита, не знаю, кому належить.
- Я вивчила напам'ять книгу Соломона, - гордо промовила Рейн, - його печатки корисні в боротьбі з демонами. Що намагався зробити Азазель?
- Не знаю, - відповіла Беатрікс.
- Чорти б тебе забрали, Брукс, - вилаялася британка, - могла б і дізнатися.
- Як? Може, порадиш?
- Не тільки пораджу, - поблажливо сказала Скарлетт, - але і покажу.
Вона повела Беатрікс за зруйнований будинок. Там, оточений спеціальною стримувальною печаткою, знаходився підлеглий Азазеля.
- Зізнаюсь, я в шоці, - сказала американка, - коли ти встигла?
- Я все встигаю, - задоволено вимовила Рейн і підійшла до демона, - ого, нам попався генерал.
- Ти знаєш, що задумав Азазель?  - прямо запитала Беатрікс. У відповідь вона отримала лайку різними мовами.
- Нічого ви від мене не дізнаєтесь, - демон корчив гримаси.
- Господь наш всемогутній, Син Божий Ісус і Дух Святий, - нудьгуючим тоном заговорила Скарлетт, - з благанням кличу святу Трійцю, щоб очистити цей світ від скверни.
Демон закричав і затиснув вуха лапами.
- Так краще, - сказала Рейн, - ну що ж, дитя Геєни, не хочеш по-доброму - буде по-поганому.
- Збираєшся його катувати? - поцікавилася Беатрікс.
- А ти збираєшся пошкодувати нещасного демона? - в'їдливо запитала Скарлетт.
- І пальцем не ворухну, - в тон їй відповіла білявка, спираючись на стіну, - вперед, Скарлетт.
Британка зловісно посміхнулася. Тортури демонів були її улюбленим заняттям.