Володар перснів. Повернення Ріна

Ночівля в Амон-Сул

 - Блукачу, а звідки взялися дев'ять перснів? - запитав Рін у провідника, який впевнено вів компанію в ліс.
Після події в таверні вони не стали затримуватися. Швидко зібрали речі і непомітно пішли, щоб не привертати зайвої уваги.
 - Їх зробив Саурон, - коротко відповів чоловік.
- Невже йому одного персня мало? - здивувався Окумура.
- Єдиний Перстень контролює сім гномівських і дев'ять людських перснів, - почав пояснювати Блукач, - ну а ельфи зробили три персні на противагу персням Темного Володаря. Дивно, що ти не знаєш.
- Я з іншого світу, тому і не знаю, - сказав Рін.
Мері і Піппін обурювалися щодо надто швидкого відходу. Гобіти так і не встигли виспатися. Але, почувши останні слова Окумури, вони миттю перестали бурчати.
- А звідки ти, Нарлоне? - поцікавився Піппін.
- Не називайте мене так, - насупився екзорцист, - я Рін.
- Але Нарлон звучить так гордо, - сказав Мері, - Синє Полум'я знову в Середзем'і.
- Ідіть Вікку і Дена діставайте, - пробурчав юнак, - вони також з інших світів.
Парочка гобітів одразу ж переключилася на дівчину і янгола.
"Ну викапані Філі й Кілі", - подумав Рін, - "їм би ще бороди і довше волосся - і я точно вирішив би, що подорожую з невгамовними гномами".
- Фродо, а де зараз Більбо? Куди він пішов? - запитав Рін. Гобіт відволікся від власних думок і подивився на екзорциста. Хлопець подумав, що Фродо виглядає поганенько. Можливо, позначалося те, що гобіт ніс Перстень. Рін не знав, як швидко ця річ заволодіває істотою, тож сподівався, що Беґґінс протримається до Рівенделлу. А там будуть розбиратися ельфи. 
- Дядько пішов, нічого не сказавши, - відповів той.
Рін трохи засмутився. Звичайно, він не мав великих надій на зустріч з другом. А після слів Фродо останні крихти оптимізму пропали.
- Нарлоне, - тихо покликав Сем. Рін скривився.
- Я не Нарлон, а... - почав хлопець.
- Ти довіряєш цьому незнайомцеві? - підозріло запитав гобіт. - Адже ми про нього нічого не знаємо.
- Ґендальф сказав, що він друг, тож немає причин хвилюватися, - заспокоїв гобіта екзорцист. 
- Крім того, ви про нас теж нічого не знаєте, - Вікка, почувши розмову, підійшла ближче, - давайте просто обійдемося без зайвих підозр.
Вона поплескала Сема по плечу і повернулася до Деніеля, якого Мері і Піппін засипали питаннями.
Вони йшли весь ранок. Десь приблизно опівдні гобіти спинилися. Ден, Вікка і Рін завмерли, дивлячись то на коротунів, то на Блукача.
- Панове, привалу не буде до самої ночі, - оголосив чоловік.
- Логічно, - зауважив Окумура. Він не втомився. Вікка і Ден теж не сперечалися.
- А як же сніданок? - розчаровано запитав Піппін.
- Ви снідали, - відповів Блукач.
- Лиш один раз, - не здавався Тук, - а як же другий сніданок?
Чоловік знизав плечима і пішов далі. Вікка тихо засміялася.
- По-моєму, він не знає про другий сніданок, - сказав Мері.
Рін, Вікка і Деніель пішли за Блукачем.
- А ланч? Денний чай? А обід? Вечеря? Адже про це він чув? - долинув до них засмучений голос Піппіна.
- Ненажери! - крикнув гобітам екзорцист. Він уже й забув, що колись теж багато їв.
В результаті гобітам дісталися яблука. Піппін ображався на Ріна. Вікка базікала з Семом, здається, про їжу. Деніель, як зазвичай, ішов один, задумливий і похмурий.
- Дене, ти знайомий з Віккою? - звернувся Рін до янгола. Оскільки Блукач пішов уперед, питати юнаку було нікого.
- Так, - почув він.
- А... - знову почав Окумура, та подумав, що янгола краще не чіпати. Захоче - сам розповість.
Деніель не звертав ніякої уваги на те, що Рін побіг уперед. Він думав про своє.
Незабаром подорожні вийшли на рівнину. В очі кидалися руїни якоїсь споруди. Вона знаходилося на пагорбі, підносячись над рівниною. Сірі, непривітні, покриті мохом, вони всім своїм виглядом відштовхували кожного жителя Середзем'я.
- Раніше тут була сторожова фортеця Амон-Сул, - сказав Блукач, - зробимо привал тут.
Ріну пропозиція не сподобалася. Він не любив зруйнованих будівель. Проте сперечатися не став. Тим більше, гобіти вже сиділи під уцілілої стіною вежі, полегшено зітхаючи. Деніель скоса позирав на руїни, але нічого не говорив. Вікка за звичкою принюхався, намагаючись відчути небезпеку. Але, схоже, все було спокійно, бо через хвилину дівчина сіла біля гобітів.
Блукач дістав якийсь пакунок. У ньому ьулик чотири короткі мечі, які чоловік роздав мешканцям Ширу.
- Тримайте, - сказав він, - я піду огляну тут все.
- Я з тобою, - миттю піднялася Вікка. Помітивши здивований погляд, вона терпляче додала: - Удвох легше відбити напад.
Блукач мовчки пішов. Слідом рушила і дівчина.
Рін подивився на гобітів, які вже лягали спати, а тоді перевів погляд на залишки фортеці. Важкі брудно-сірі хмари, здавалося, ось-ось зачепляться за верхівку руїн. Сонце з самого ранку не показувалося. Та й ніч мала бути беззоряна.
Зіщулившись від раптового пориву вітру, екзорцист відійшов від фортеці на кілька кроків.
- Ми з Вікккою знайомі вже давно, - від голосу Деніеля, котрий з'явився зненацька, Окумура ледь не підстрибнув.
- Міг би так не лякати, - пробурчав хлопець, - я ледь Курікару не дістав.
У темряві очі янгола спалахувало яскравою блакиттю. Волосся сяяло слабким золотистим світлом. Ріну здалося, ніби він бачить обриси німба над головою Дена.
- Я випадково опинився у Великій Пущі, - продовжив янгол, ніби нічого не сталося, - переплутав заклинання переміщення. Першою мені зустрілася Вікка... Так ми й подружилися. Потім я часто відвідував її.
- Зрозуміло, янголи вирішили захищати перевертнів, - пожартував юнак. Вони неквапом ішли довкола фортеці, - так от чому на Землі вас і не відшукаєш.
Деніель промовчав.
- Скоріш би піти звідси, - Рін похмуро глянув на залишки Амон-Сул, - я не люблю зруйнованих будівель.
- Згоден, - раптово заговорив Ден, - тут загинуло багато людей. Тому краще обходити такі місця.
- Щось ти балакучий сьогодні, - зауважив Рін.
Янгол невизначено знизав плечима і зібрався сказати ще щось, як раптом з протилежного боку почувся стривожений крик Фродо. Мерзенний, огидний вереск був йому відповіддю.
- Дідько! - вигукнув Рін. Вони з Деніелем побігли до гобітів.
Було темно. Ніч опустилася на Середзем'я. Холодна, похмура, моторошна.
"Саме час для назґулів", - подумав Рін.
Гобітів коло фортеці не було. Та, поглянувши наверх, янгол і екзорцист побачили високі фігури, які виділялися навіть на тлі чорноти ночі.
- Чекай тут, - сказав Деніель.
- Щр?.. - Окумура не встиг договорити. Плащ Деніеля перетворився на два величезних крила і янгол злетів угору. Рін завмер від подиву. А тоді похитав головою.
- Чекати?!  - вигукнув хлопець. - Ну вже ні!
І він, не дивлячись на можливість упасти, поліз по схилу фортеці.
Коли екзорцист вибрався, то в першу чергу зауважив Деніеля. Сяючого янгола важко було не помітити вночі. В руках він тримав меч з блакитним руків'ям і золотистим лезом. Деніель бився відразу з декількома назґулами, не даючи їм підійти до трьох гобітів.
"Трьох?" - округлив очі Рін, знімаючи Курікару. - "Де Фродо?"
Одна з чорних фігур рушила до екзорциста. Окумура приготувався дістати меч, як на назґулів стрибнула якась істота, що виявилася величезною чорною пантерою. Ударом лапи звір ледь не повалив слугу Саурона. За пантерою з'явився Блукач з палаючим факелом в одній руці і мечем в іншій. Він кинувся до найближчого ворога, схрестив з ним лезо, а потім підпалив плащ назґулу. Істота завила і позадкувала до краю руїн. Блукачеві вдалося підпалити ще одного. До нього приєдналися Деніель і пантера, котра люто гарчала. Найбільше прислужники Саурона уникали янгола, певно, через його сяйво, яке так не подобалося ворогам. 
 У цю мить Рін, кинувши черговий погляд на гобітів, зауважив, що їх стало четверо. Сем схилився над Фродо, що лежав на землі.
- От клятий Перстень, - прошипів Окумура і побіг до гобітів. - Що з ним? - запитав хлопець, опинившись біля Сема. Гобіт був наляканим і стривоженим. Фродо несамовито кричав.
- Відійди, - Блукач, відштовхнувши Ріна, присів біля Беґґінса. Він підняв з землі простий чорний меч, - його поранили морґульським лезом.
- Що це означає? - тут же невідомим чином опинилася Вікка.
Клинок в руці Блукача розсипався в попіл, а племіннику Більбо стало гірше.
- Нам його не вилікувати, - сказав чоловік, - йому потрібна ельфійська медицина.
Він дбайливо підняв гобіта і поніс з фортеці. Решта пішли за чоловіком.