Володар перснів. Повернення Ріна

Наміри демонів

Юкіо щойно повернувся в Академію Істинного Хреста, досі позбавляючись від липкої павутини. Як він міг забути про павуків? Ці чудовиська стали справжнім випробуванням для екзорцистів, бо Окумура-молодший нічого про таких мешканців Середзем'я не говорив. Паніки було більше, ніж боротьби. Добре, що Юкіо не розгубився і хоробро кинувся розстрілювати павуків Лихолісся. Тому йому дісталося найбільше. Істоти плели настільки липку павутину, що екзорцист кілька разів заплутався в ній. А вибратися було майже нереально. Та інші екзорцисти вчасно схаменулися і допомогли Юкіо.
"Павуки, гобліни, орки, тролі. А тепер ще й демони. Жах. Ріне, заради бога, убий Саурона якомога швидше", - думав Юкіо. Він зайшов у перший-ліпший порожній клас і сів за парту. Хлопець стомився. А ще, судячи з відчуттів, його все-таки вкусив павук. Бо права рука оніміла і не слухалася. Турбувати Бенджаміна чи Ітана Окумура-молодший не наважувався. У паладинів і так було багато роботи.
Двері до класу відчинились, і Юкіо побачив Беатрікс. Брудна сорочка, синці на ногах і рани на обличчі свідчили про те, що американка з кимось боролася.
- Привіт, Юкіо, - сказала Беатрікс, - а ми тебе шукали. О, бачу, не тільки у мене був важкий день.
- Закінчуй, Брукс, - подиву хлопця не було меж, коли в приміщення зайшла Скарлетт. Ну а побачивши демона, що покірно йшов за британкою, Окумура-молодший вирішив, що отрута павука ще й галюциногенна.
- Ви притягли до Академії демона? - запитав Юкіо, нічого не розуміючи.
- Ні, це моє домашнє звірятко, - невдоволено сказала Рейн, - Окумуро, сам не бачиш, чи що?
Демон виглядав нещасним і побитим.
- Як?.. - тільки й зміг запитати хлопець.
- Юкіо, давай поговоримо про це пізніше, - втрутилася Беатрікс, - необхідно скликати всіх паладінів.
- Для чого? - запитав Юкіо.
- Окумуро! - гаркнула Скарлетт. Хлопець і демон здригнулися. - Годі задавати ідіотські питання. Скликай паладінів, інакше я розізлюся.
- Ти і так зла, - зауважила Беатрікс. Американка сиділа за партою, поклавши рапіри на стіл.
Юкіо взявся розсилати повідомлення іншим паладінам з проханням якнайшвидше з'явитися в Академію Істинного Хреста.
- Вони скоро будуть, - повідомив хлопець.
- Ось і чудово, - відгукнулася Беатрікс, - мені якраз потрібен Бенджамін.
- З тобою трапилося щось серйозне? - стурбовано запитав Юкіо.
- Ні, - відповіла білявка, посміхнувшись, - скажімо так, бувало й гірше.
- Тому що ти ідіотка, - пробурчала Скарлетт, сідаючи на стілець, - агов, генерале, - звернулася вона до демона, - можеш теж присісти.
Демон сів, правда, якомога далі від британки.
- Мене ледь не вбили, - повідомила Беатрікс, - але Скарлетт мене врятувала. Це так чудово.
Рейн болісно зітхнула.
- Може, розповісте, що сталося? - не витримав Юкіо.
- Неодмінно, - відповіла Скарлетт, - тільки всім відразу. А зараз помовч, мені треба відпочити. Бажано в тиші.
Вона поклала ноги на парту і заплющила очі. Беатрікс лише посміхнулася.
Через кілька хвилин в клас буквально влетіли Ернесто і Вів'єн.
- Je ne peux pas croire!* - вигукнув француз. - Скарлетт повернулася.
- Я б не була так впевнена щодо цього, - не розплющуючи очей, вимовила британка.
- А це твій супутник? - спокійно запитав Ернесто, вказуючи на демона.
- Це демон, якщо ти досі не помітив, - сказала Скарлетт, - і він люб'язно погодився розповісти нам дещо вельми цікаве.
- Я хочу це почути, - заявив Ітан, котрий з'явився в класі. Цього разу його супроводжував фамільяр - сірий вовк з білими плямами на спині, - це лише другий загальний збір, а Скарлетт примудрилася привести демона. Боюся припустити, що буде далі.
Після Ітана прийшли Артур і Шура. Останнім зайшов Бенджамін. Він кивнув британці і ледь помітно посміхнувся.
Схвалення вчителя було для Скарлетт вище за всі похвали.
- Можемо починати, - заговорив Юкіо, коли все паладіни сіли, - Скарлетт, Беатрікс, вам слово.
Дівчата коротко розповіли про битву з Азазелем.
- Отже, він малював печатки архідемонів? - уточнив Бенджамін.
- Саме так, - кивнула Беатрікс, - а цього демона ми спіймали для того...
- "Ми спіймали!" - фиркнула Скарлетт. - Особливо ти, Брукс, бігала і ловила.
- Слово надаємо Скарлетт Рейн, - втрутилася Шура.
- Так що було далі? - запитав Юкіо, бо британка вже зібралася сваритися з Кіріґакуре.
- Агов, генерале, - покликала демона Скарлетт, - твоя черга розповідати. Поспішай, а то ми разом будемо вчити молитви.
- Ви ще поплатитеся за це, - прошипів генерал.
- Мені тебе перехрестити? - люб'язно поцікавилася британка.
- Наш король дуже слабкий, - швидко почав демон, - він не очікував, що рідні сини виступлять проти нього. Після того бою Сатана не може самостійно вибратися з Геєни.
Але кілька днів тому в Геєні почали з'являтися люди. Це дуже здивувало нас. Люди й самі не знали, як опинилися в пеклі. Та пізніше архідемони змогли з'ясувати про Темного Володаря Саурона і про його намір об'єднати світи. Нас розлютило не це, а той факт, що якийсь Саурон стане володарем єдиного світу. Тільки наш повелитель гідний бути правителем об'єднаного світу! Тому тринадцять архідемонів вирішили допомогти Сатані. Вони зібрали армію, яку потрібно провести через Асію в Середзем'я. Вони дізналися, що Саурону для повернення могутності не вистачає якоїсь речі. Армія Сатани знайде цю річ і віддасть повелителю Геєни. Та щоб провести армію через Асію, необхідно відкрити браму Геєни, бо ті, що відкриваються довільно, занадто малі. Один з архідемонів повинен знаходитися в Асії і накреслити печатки, ще двоє будуть у Геєні і виконають певний ритуал. І брама ввдчиниться. Армія повелителя не тільки пробереться в Середзем'я, а й захопить Асію. І всі люди впадуть перед могутністю пекла...
Монолог демона перервав постріл. Мешканець Геєни впав з продірявленою головою і почав розсипатися.
- Занадто багато вихваляння монстрів, - скривилася Скарлетт, поклавши пістолет.
- Значить, тринадцять архідемонів, - уточнив Артур.
- Дванадцять, - втрутився Юкіо, - Рін убив Вельзевула.
- Одинадцять, - додала британка, Азазеля теж нема, якщо ви забули.
- Те, що вони задумали, жахливо, - заявив Бенджамін, - не можна допустити прориву армії.
- В пеклі теж з'явилися брами, - замислено сказав Юкіо, - і люди потрапляють туди. Ось чому мені повідомляли про часті зникнення людей. Це погано.
- Але Сатана залишається осторонь. Адже так? - запитала Шура.
- Принаймні, доти, поки демони не знайдуть річ, - мовив Ернесто.
- Не думаю, що Амаймон втрутиться. Пригадую, він теж вплутався в сутичку з Ріном і програв, - згадав Артур.
- А старший Окумура вміє вибирати суперників, - хмикнула Скарлетт.
- Хоча якщо демони зміцнять позиції, Амаймон навряд чи залишиться в стороні, - заперечив Вів'єн, - я б на його місці бажав помститися.
- Зараз наше головне завдання - вбивати будь-якого архідемона, який з'явиться в Асії, - сказав Юкіо, - вони не повинні здійснити задумане.
- Не Асія, а прохідний двір, - пробурчала Скарлетт, - звичайно ж, добрі істоти до нас не потрапляють, тільки чудовиська.
- Принаймні, ми знаємо, що задумали архідемони, - зауважила Шура, - а вони поки не знають, що ми в курсі про їхні задуми.
- Це ненадовго, - сказав Бенджамін, - вони щось запідозрять, якщо архідемони, які вирушать в Асію, не виконають свою роботу. Сподіваюся, доти ми вб'ємо їх усіх.
- Оскільки ситуація все гірше й гірше, - заговорив Юкіо, - Скарлетт, ти з нами?
Британка хотіла відповісти якоюсь саркастичною фразою, але помітила, що Бенджамін дивиться на неї.
- Я з вами, - коротко відповіла жінка.
- Скарлетт, я рада, - засміялася Беатрікс, кидаючись обіймати британку.
- Геть від мене! - гаркнула Скарлетт, піднімаючись. - Я буду десь в Академії.
- Принаймні, вона стала менше нервувати, - зауважив Вів'єн, - до речі, ніхто не поцікавився у Скарлетт про чергову браму?
- Зараз нічого, - відповіла Беатрікс, - тому можна відпочити.
- Залишайтеся в Академії, - попросив Юкіо, - щоб на мить відкриття чергової брами ми разом впоралися з архідемоном. У гуртожитку є вільні кімнати.
- Я повернуся ввечері, - піднявся Ітан, - потрібно закінчити справи в Австралії. Там купа тварюк із Середзем'я.
- Ми з Ернесто будемо поблизу, - сказав Вів'єн.
- Піду відпочину, поки є можливість, - заявила Шура.
- Бенджаміне, я вдарилася об стіну, - звернулася до знахаря Беатрікс, - у мене тріснули ребра.
- Огляньте і мою руку, якщо не складно, - попросив Юкіо.
***
Скарлетт не спалося. А як тут заснеш, коли день був сповнений подій? Одна бійка з Азазелем чого коштувала. А розповідь генерала шокувала британку, хоч та усіляко це приховувала.
"І що старший Окумура так довго робить в Середзем'ї?" - думала Скарлетт, сідаючи у ліжку. - "Вже можна сто разів знищити цього Саурона".
Руда піднялася і пішла на кухню. Рогате падло Азазель, звісно, переможене. Та спогади залишилися. А слова архідемона було важко забути.
"Як і тоді", - зітхнула Скарлетт. У розтягнутій футболці і шортах вона не здавалася грізною і злою, - "встиг помучити мене перед смертю".
Зайшовши на кухню, британка побачила Беатрікс. Зараз білявка виглядала краще, ніж вдень. На обличчі не залишилося ні подряпини. Бенджамін, як завжди, постарався на славу.
- Привіт, Скарлетт, - доброзичливо усміхнулася американка, - я думала, це лиш мені не спиться. Бенджамін змусив мене випити ліки, які зрощують кістки. Досі пече.
- Я зараз розплачуся від жалю, - пробурчала Рейн.
- Сідай, - Беатрікс вказала на сусідній стілець, - будеш сік?
- Каву. І якомога міцнішу, - цього разу британка не пішла, а сіла навпроти Беатрікс, - а якщо тут є алкогольні напої - буде ще краще.
- Алкогольних напоїв нема, - Беатрікс налила воду в чайник і поставила а плиту, - а кава на ніч шкідлива.
- Не читай мені моралі, Брукс, - втомлено мовила Скарлетт, - це буду пити я, а не ти.
- Не гнівайся, Скарлетт, - сказала блондинка, - я хочу як краще.
- О, так, ти ж знаєш, що для мене буде краще, - хмикнула британка.
- Тобі нема з ким поговорити про Азазеля, - вибачаючись, сказала Беатрікс, хоч і знала, що її слова не сподобаються співрозмовниці, - минуле пожирає тебе зсередини, а душевний біль сильніший за фізичний. Тому ти така зла.
Скарлетт вже пошкодувала, що прийшла сюди. Беатрікс добре розуміла людей, навіть якщо бачила когось уперше. З кам'яним виразом обличчя слухала американку і бажала, щоб та заткнулася.
- Я зла тому, що хтось надто нав'язливий, - тільки й спромоглася вимовити британка.
- Тоді вибач, - Беатрікс поставила перед Скарлетт чашку гарячої кави, - я зараз піду.
- Ні, - раптово для самої себе заявила Рейн. На невисловлене питання американки відповіла: - Не хочу залишатися на самоті.
- Слова Азазеля так тебе зачепили? - розуміюче запитала Беатрікс. Рейн мовчки кивнула. - Все буде добре, Скарлетт. Азазель здох. А ти жива і сильна.
- Ти навіть не уявляєш, чого мені коштує бути сильною, - сказала Скарлетт, відпивши трохи кави.
- Знаю, - мовила американка, - я теж паладінша.
- Зате ти добра, - зауважила Рейн.
- Не думаю, що я була б доброю, якби зі мною сталося те саме, що з тобою, - заперечила Беатрікс.
- Давненько я ось так не могла заснути, - сказала Скарлетт, - боялася, як би в мене знову не вселилася якась тварюка. А ще... мені снився весь той жах, який я пережила. Після такого навряд чи захочеться спати. Та Бенджамін вкотре допоміг мені. Правда, те його зілля було найгидкішою гидотою, яку я пила. І я точно не знаю, від чого не спала більше: від кошмарів чи від жахливого смаку настоянки нашого цілителя, - вона посміхнулася.
- Навіщо ти все це розповідаєш? - здивувалася Беатрікс.
- Не знаю, - замислено відповіла Скарлетт, - якось саме вийшло.
- А я коротко стрижуся, бо на одному із завдань мене за волосся схопив демон, - зізналася білявка, - я ледь без скальпа не залишилася.
- Не уявляю тебе з довгим волоссям, - сказала Скарлетт, ставлячи чашку на стіл, - хм, непогана кава.
- Хочеш ще? - зраділа американка.
- Взагалі-то, нормальні люди вночі сплять... - вимовила британка, - але я вже давно перестала зараховувати себе до нормальних. Тому я за другу чашку.
- А я тим більше ненормальна, - захихотіла Беатрікс, - адже я спілкуюся з духами.
- Я не проти потусуватися вночі, - хмикнула Скарлетт, - крім того, в твоїй компанії не так вже й погано, Брукс.

Примітки:
*Я не вірю! (фр)