Володар перснів. Повернення Ріна

Паладіни

"Чому я?" - це питання крутився в голові Юкіо ось уже другий день. І дійсно, чому він повинен проінформувати паладінів про поточну ситуацію? Та хто його стане слухати?
Окумура-молодший вже уявляв, як ці самі паладіни викинуть його з вікна. Але верхівці Ватикану чомусь спало на думку попросити Юкіо бути ледь не командиром паладінів. Бо він добре поінформований. Якби так і було. Уривки історій Ріна і власні здогадки - от і вся інформованість хлопця. Та хіба з верхівкою Ватикану посперечаєшся?
І зараз Юкіо прямував до кімнати, де зібралися найсильніші екзорцисти. Можливо, Артур підтримає Окумуру. Останнім часом цей паладін став менш зарозумілим. Може, навіть Шура буде на його боці. А як щодо інших?
Юкіо бачив фотографії паладінів, але з рештою шістьма жодного разу не стикався, бо вони були розкидані по світу. Дуже складно було зібрати їх разом, бо ці люди не сиділи на одному місці довше тижня.
Біля дверей Юкіо зупинився. Важко було зібратися, подолати страх і сумніви. А якщо вони відмовляться? Що як ніхто не стане слухати юнака?
"Юкіо, ти чого ти переживаєш?" - згадав Окумура-молодший брата. Рін точно б не побоявся. Можливо, паладіни боялися б його. - "Ти зможеш! Подумаєш, паладіни. Зате вони з Сатаною не билися".
Юкіо був упевнений, що Рін неодмінно сказав би такі слова. Він глибоко зітхнув, а тоді зайшов до кімнати.
Як і слід було очікувати, паладіни відверто нудьгували і сварилися один з одним.
- А ось і наш інформатор, - Артур Оґюст Ангел першим помітив Юкіо. Паладін ні краплі не змінився з часів останньої зустрічі. Високий привабливий чоловік з довгим світлим волоссям, зав'язаним у хвіст, в білому вбранні з деталями жовтого кольору. Біля Артура знаходився його меч Калібурн, - хоча це несподівано.
- Несподівано?! - вдарила рукою по столу дівчина, яка до цього часу відверто позіхала. Вона була сердитою. - Я їхала в Японію заради того, щоб поспілкуватися з якоюсь дрібнотою?
Юкіо зітхнув. Поведінка Скарлетт його ні краплі не здивувала. Скоріше, було б дивно, якби вона все сприймала спокійно.
Скарлетт Рейн, мешканка Британії, була вибуховою особою. Втім, її огидний характер мав пояснення: в дитинстві у дівчину вселився демон. Від її рук загинуло багато людей. Але демона вдалося вигнати. До речі, обряд екзорцизму проводив отець Фудзімото. Напевно, Скарлетт вирішила стати екзорцистом, щоб помститися всім демонам за зруйноване життя. Можливо, були й інші причини, але їх ніхто не знав.
Скарлетт сама домоглася звання паладіна. Тут не було нічого дивного, бо дівчина знищила величезну кількість демонів. І це приносило їй якесь моторошне задоволення.
Рейн була досить худою, але м'язистою. Руде, злегка кучеряве коротке волосся, обрамляло хиже гостре обличчя. Правда, стрижка була рваною і нерівною. Британка стриглася сама. Виразні сіро-блакитні очі, пильно стежили за Юкіо. Бліді губи міцно стиснуті в тонку лінію. Паладішна нагадувала шуліку, яка от-от накинеться на жертву. Справа на щоці і аж до шиї тягнулося татуювання у вигляді чорних гілок дерева. Зблизька виявлялося, що гілки - це слова молитви "Отче наш" латиною. Татуювання закривало шрами, які дівчині колись залишив демон.
Одягалася Скарлетт хоч і не зухвало, але на екзорциста вона не була схожа. Чорна шкіряна куртка з черепом на спині, застебнута на блискавку до самої шиї, чорні спортивні штани, сірі кросівки - це вбрання можна було назвати хуліганським і таким, що нітрохи не відповідало благородному екзорцисту. Та Скарлетт не вважала себе благородною і чхати хотіла на правила.
Британка завжди працювала сама, друзів не заводила. Вовчиця-одиначка. Втім, люди до неї не особливо тягнулися. Після кількох хвилин спілкування з дівчиною все розбігалися. Мало хто міг витерпіти її вибуховий характер.
- Не грубіянь, Скарлетт, - спокійно заговорив чоловік, який до цієї миті здавався непримітним, - нас зібрали разом. Отже, сталося щось незвичайне.
Паладіна звали Ернесто ді Сальваре. Уродженець сонячної Італії, він ще й вважався нащадком убивць. Чоловік міг настільки безшумно переслідувати демонів, що ті до пори до часу не помічали його. Спокійний і холоднокровний, Ернесто був чудовим паладіном. Завжди бездоганно виконував свою роботу, ні на що не скаржився.
Ернесто ді Сальваре був високим засмаглим чоловіком міцної статури. Коротке темне волосся акуратно пострижене. Квадратне обличчя, вольове підборіддя, правильний ніс, уважні темно-карі очі. Одягався Ернесто завжди в прості чорні штани, зручні чоботи того ж кольору, сіру сорочку і темний плащ. На поясі кріпилися численні ножі - улюблена зброя італійця. На зап'ястях - шкіряні наручі, в яких чоловік ховав кілька запасних лез. Звичайно, таке вбрання викликало здивування, але Ернесто було байдуже, що про нього думають інші.
- Пф, - хмикнула Скарлетт, - незвичайне вже сталося. І куди котиться світ, якщо я буду слухати невідомо-кого?
- Не невідомо-кого, - заговорила друга паладінша, - ти ж Юкіо Окумура, так?
Беатрікс Брукс - так звали цю дівчину. На відміну від Скарлетт, Беатрікс була душею компанії і завжди намагалася допомогти людям. Можливо, через бажання допомагати, а також через те, що народилася вона в родині священика в Америці, Брукс вирішила стати екзорцистом. Її миловидна зовнішність не раз заганяла демонів у могилу. Ті вважали дівчину тендітною і беззахисною, за що і розплачувалися життям.
У Беатрікс було трикутне обличчя, коротке волосся пшеничного кольору, що завжди було безладно розпатланим. Кумедний чубчик закривав чоло і ліз в очі кольору меду. Тонкі губи, з яких майже ніколи не сходила доброзичлива посмішка. Одяг зручний, непримітний: біла чоловіча сорочка з засуканими до ліктів рукавами, коричневі шорти до колін і шкіряні чоботи. Єдине, що впадало в очі - тату фенікса, її фамільяра, яке починалася на зап'ясті правої руки і закінчувалася на плечі, і рапіри, які Беатрікс завжди носила з собою.
Білявка також вважалася кращою приборкувачкою, оскільки могла закликати багато різних духів одразу.
- Окумура?! - гаркнула Скарлетт, скочивши з крісла. - Якого біса я повинна слухати сина Сатани?!
- І що з того? - флегматично поцікавився ще один екзорцист, який не випускав з рук довгий дерев'яний ціпок з фіолетовим каменем нагорі.
Мешканець Австралії і нащадок шаманів Ітан Одлі був вельми дивною особою. Але, тим не менш, його знання у сфері цілительства, а також вміння вигнати практично будь-якого демона зробили Ітана паладіном. Чоловік також вважався відлюдником, але людей не відштовхував. Він чергував самотність з перебуванням у галасливих компаніях. Правда, людей, з якими зустрічався Одлі, не можна було назвати галасливими, бо в більшості випадків це були йоги, священики або монахи.
Ітан разюче відрізнявся від смаглявих шаманів Австралії. Обличчя в нього чомусь завжди залишалося блідим, хоча екзорцист жив у спекотній країні, майже в пустелі. Волосся у нього були темно-русявим, очі димчасто-сірі, ніби затягнуті туманом, гачкуватий ніс і чітко окреслене підборіддя. Ітан прийшов у світлому костюмі, еквіваленту форми паладінів Євразії, який різко контрастував з посохом в його руках.
- Тобто, ви збираєтеся це терпіти? - прошипіла злюща Скарлетт. - Добре, Брукс, вона любить усіх на світі, але щоб ти, Ітане... Це вже занадто. Вів'єне, скажи що-небудь.
Той, до кого зверталася британка, був французом. Вів'єн Бонне*, людина, яка вміла вправлятися з будь-яким видом холодної зброї і не визнавала вогнепальної. Його батьками були екзорцисти, тож француз пішов їхнім шляхом. Своїм умінням і майстерністю Вів'єн домігся звання паладіна. Також він часто працював з Ернесто.
Вів'єн був вродливим. Чіткі лінії обличчя, смолисто-чорне волосся середньої довжини, лукаві синьо-сірі очі, трохи примружені, але це ні краплі не псувало зовнішнього вигляду, тонка лінія вилиць і орлиний ніс.
Незважаючи на те, що Вів'єн був заможним, одягався він у все підряд. От, наприклад, сьогодні на ньому була проста картата сорочка, потерті джинси і старі кросівки. Бонне не любив хвалитися. На столі біля нього знаходилася сумка, набита мечами, ножами, стилетами, голками, сюрікенами та іншою колючо-ріжучо-метальною зброєю.
- Я скажу тільки одне, - заговорив Вів'єн приємним низьким голосом. У нього був помітний акцент, - починай, Окумуро. Особисто я вислухаю тебе.
Юкіо не вірив у почуте. То навіть Вів'єн ее проти? Яке полегшення.
- Скарлетт, - заговорив останній присутній в цій кімнаті. Від його голосу ставало ніяково, - сядь.
Британка неохоче скорилась.
Пятидесятишестирічний мексиканець Бенджамін Торрес був єдиним, кого Скарлетт слухала. Цей чоловік був знайомий з Широ Фудзімото, а ще саме він поставив британку на ноги після вигнання демона.
Високий і кремезний, Бенджамін був у відмінній формі, незважаючи на немолоді роки. Квадратне засмагле обличчя зі зморшками, тонкі вуса, коричневе з сивиною волосся до плечей, проникливі зелені очі. Обличчя майже завжди було суворим. Це не дивно, бо мексиканець за своє життя багато чого побачив. Бенджамін також вважався кращим цілителем у всьому світі.
Одягався чоловік досить скромно: світло-зелена сорочка, зручні чорні штани і сандалі. З собою він завжди носив сумку з ліками і коротку шипасту булаву - дарунок українських характерників-екзорцистів, з якими мексиканець познайомився, коли у молоді роки подорожував світом.
- Я хочу вислухати цього юнака, - оголосив Торрес, - і лише тоді зроблю висновки.
Скарлетт презирливо скривилася.
- Ми слухаємо тебе, Юкіо, - посміхнулася Беатрікс.
Двері в кімнату відчинилися і сюди зайшла Шура.
- Я зачинила браму, - повідомила вона, - мені сказали, що тут збори паладінів.
- Ще одна демониця, - прошипіла британка, ледь стримуючи гнів, що рвався назовні.
- І я рада тебе бачити, Скарлетт, - Кіріґакуре зовсім не образилася.
- Припиніть, - вирвалось у Юкіо. Паладіни подивилися на нього.
- О, демоненя заговорило, - глузливо кинула Скарлетт, яка ніяк не могла змовчати.
Окумурі хотілося втекти звідси якомога далі. Одна Скарлетт його лякала, вже не кажучи про інших.
"Якщо втечу, можна забути про своє звання й вимітатися з Академії", - подумав Юкіо, - "Рін би ні за що не втік".
Хлопець яскраво уявив брата на своєму місці. Рін точно не потерпів би образ навіть від паладіна. У хід одразу пішла б Курікара. Втім, навіть без демонічного меча Рін поставив би на місце кожного, хто його образив.
Юкіо зрозумів, що потрібно робити.
- Я знаю, це виглядає дивно, - сказав Окумура, - найсильніші паладіни повинні слухати звичайного екзорциста. Це була не моя ідея, але якщо вже це сталося... Кому не подобається - ідіть. Я не стану витрачати час на вмовляння.
Сказавши це, хлопець замовк.
Паладіни виглядали збентеженими. Ще б пак, адже всього кілька секунд тому Окумура був готовий бігти звідси, не озираючись. Зараз він виглядав набагато впевненішим, та ще й зробив таку заяву.
Першою отямилася Скарлетт.
- Чудово, - вона піднялася, - прекрасно. Оскільки мене ніхто не тримає - я йду.
- Скарлетт... - почала Беатрікс.
- Нехай іде, - твердо сказав Юкіо.
- А це мені не подобається, - занепокоєно мовив Ітан, коли британка пішла, - навіть не знаю, що могло трапиться, якщо ми не стали затримувати Скарлетт.
- Брами в Геєну відкриваються, ось що сталося, - невдоволено кинула Шура, - і відкритися вони можуть де завгодно і коли завгодно.
- Погано, - прокоментувала Беатрікс. Вона більше не посміхалася.
- Оскільки всі організаційні питання вирішені, - втрутився Бенджамін, - давайте вислухаємо Юкіо Окумуру. Треба якомога швидше вирішити, що робити далі.
Підтримка паладінів несказанно підбадьорила Окумуру-молодшого. Він і справді не очікував, що ставлення найсильніших екзорцистів до нього виявиться нормальним. Тому почав розповідати, починаючи від появи дір в небі і закінчуючи першим відкриттям брами Геєни.
- Мій брат вирушив у Середзем'я, щоб допомогти жителям знищити винуватця цих аномалій, - говорив Юкіо, - я розумію, вам важко повірити в те, що комусь вдалося зблизити світи, але це правда. Необхідно протриматися доти, поки з ворогом не буде покінчено. В Японії за порталами в Середзем'я ведеться спостереження, всіх агресивно налаштованих істот негайно знищують. Але брами Геєни важко виявити.
- Не хвилюйся, я візьму це на себе, - сказала Беатрікс, - я звернуся до духів землі. Хоча Скарлетт набагато краще з цим впоралася б. Вона чутлива до появи демонів.
- Скарлетт пішла, - втрутився Ернесто, - обійдемося без неї. Беатрікс, ми ррзраховуємо на тебе.
- Я не підведу, - посміхнулася білявка.
- Необхідно попередити всіх екзорцистів світу про прибульців з Середзем'я, - Вів'єн піднявся, - оскільки Японія і частина сходу вже діють, я вирушу в Європу.
- Я буду в Австралії, - повідомив Ітан.
- Рушаю в Південну Америку, - сказав Бенджамін.
- Я - в Північну Америку, - заявила Беатрікс.
- Африка і Аравійський півострів, - коротко мовив Ернесто.
- Ми з Шурою беремо Азію, - заговорив Артур.
- Добре, - погодився Юкіо, - після того, як попередите екзорцистів, повертайтеся в Японію. І будьте на зв'язку один з одним.
Паладіни почали розходитися. Настав час для серйозних дій.

Примітки
*У прізвищі Бонне наголос падає на останній склад.