Моя чужа дівчина

Те, що влізло перед передмовою

Осінь. За вікном над золотими деревами ширяють останні ластівки, а я все так само безініціативно намагаюсь нашкрябати щось у зошиті. Анкета на FLEX. Що може бути гірше за опис самої себе?!.
- Ці дурні американські анкети пудрять дітям мізки. Лише марна трата часу! - в кімнату вбігла бабця з пилососом, - Де ти казала павук був?
- Та оно сидить, - Ганька ліниво махнула рукою на завісу. Вона півдня витратила на складання власної характеристики, та даремно. Курсор мишки безнадійно ширяв по пустому файлу Ворда. Ех, а ще збиралась вступати на журфак...
- Ба, а яка я?
- Вредна і жах яка лінива! Зовсім не ладна до жодної роботи, у тебе все валиться з рук...
Ганька вже звикла чути докори і шпильки в свою сторону - такою процедурою Вася Василівна нагадувала онуці, хто в домі хазяїн. Курси чистки совісті й промивки мізків, безкоштовно: в будні з шостої до двадцятої тридцяти, а на вихідних (за додаткову плату) онучці надавався привілей: цілих дві години, з вісімнадцятої нуль-нуль (рівно тоді, коли "один плюс один" починає крутити Роксолану) вона могла забути про старушенцію. Не зважаючи на нову порцію дорікань і шпиньок, Ганя з усмішкою слухала бабусю. Тааак, у свої шістдесят вона виглядала дуже симпатично. Сині треніки пасували до її ніжно-блакитного волосся. На ногах крокси. "Ще й мою футболку з АCDC забрала, але най його, їй більше личить! Що ж до мене...".
У кімнаті стало шумно. Василівна гацапурила кімнатою з пилососом, наздоганяючи бідного павучка, який зовсім недоречно обрав місце проживання. Накручуючи залишки павутинки на палець, Ганька підійшла до дзеркала. Ні, ну вона теж нічогенька. Струнка фігура і чиста шкіра (хвала дієтам та заняттям в залі), миловидне личко азіатської зовнішності (тут вже бабусині гени), але щось її не подобалося...
- От шо ти там не бачила? - бабця, яка ще хвилину тому лаялася з "шестилапим гадом", весело усміхнулася і легенько штурхонула онучку насадкою пилососа, - Красива дівчина років шістнадцяти, відкрита до усього світу, живе на середню заробітну плату батьків, часто знаходить заначки бабусиної пенсії і тринькає їх на гульки, через які додому повертається після дванадцятої, - вона пожурила пухкеньким пальчиком, - Має тісне коло друзів, яке скоро перетвориться у точку, якою буде Машка - подруга дитинства. Однак не зважаючи на всі вищезазначені плюси, їй вдається залишатися в тіні усіх дівчат класу. Так звана "сіра миша"... Ти задоволена відповіддю? У будь-якому випадку - так, бо я не маю часу придумувати за тебе характеристику, - бабця несподівано швидко вибігла в коридор і накинула пальто.
- Агов, куди це ти?
- Мене чекають грати в преферанс, - діставши з кишені цигарку, Вася Василівна чмокнула онучку і задоволена собою побігла вниз сходами.
"Я сіра мишка?!". Тоді друге здивування: "Хто навчив бабусю преферансу?!".