Погодьтеся, часом так хочеться стати чудо-жінкою з неймовірними здібностями. Щоб тільки ррраз – і крихітним мізинчиком лівої ноги підняти диван, аби пошурувати там ганчіркою. Хоча, нащо такі жертви? Якщо ти чарівниця, то лише за помахом чарівної палички можна прибрати одразу всю квартиру, на додачу ще й надокучливого сусіда на жабу перетворити, для забавки. Хоча найбільше мені подобається позиція дріад: живишся сонечком – і нема в тебе проблем з численними коробками з-під піци, живеш у дуплі найближчої берези чи й сама становишся деревцем – і перед приїздом любих родичів не хвилюєшся про генеральне прибирання. Однак чари та надздібності заборонені законодавством, тож ми, прості смертні, задовольняємося немагічною шваброю та маґлівським віником. Так, свою думу думаючи, я домивала кухню з неймовірно кислим виразом обличчя. Навіть щира посмішка Саника, який поруч повзав з ганчіркою, не приносила радості. Від розуміння того, що доведеться зустрітися з батьками у засраній оселі, розповісти їм усю правду і ще гірше – віддати їм нечесно випрошені кошти на навчання, мене душили муки совісті. Чи це все-таки жар?..
- Агов, ти ж зараз гепнешся! – холодні руки ледь встигли підхопити мене. Я лише кліпнула на секунду довше звичайного, а вже земля піді мною ходуном ходить. Ні, треба-таки у Спиридоновича попросити відпустку. Я ж подохну на цій роботі! А ще нагадати йому про борг. І взагалі, я заслуговую на премію – працювати без вихідних жоден осел не згодиться, а я ще й за двох впрягаюся. Задоволена таким розкладом думок, я самовдоволено усміхнулась, наче Панько уже надав мені відпустку, паралельно підписав документ про видачу мені грошової винагороди, іншою рукою шукаючи гаманець, аби ще й борг віддати. Варто було мені нагнутися за ганчіркою – і знову все перед очима поплило.
- Зі мною все добре ... - Саник притримав мене і докірливо покачав головою. Задля підтвердження своїх слів, я знову випрямилася, навіть постояла трохи. Його не вразило. Тоді я впевнено пройшлася по кухні, демонструючи присутнє на даний момент вміння тримати рівновагу. Але мій ніс зрадницьки закрутило, тож я чхнула прямо на Саника і знову впала на нього.
- Я бачу. А от нічого без шапки було ходити, - він обережно провів мене до кімнати і поклав на ліжко, - І без парасольки шастати, - дбайливо збив подушку, - І по калюжах...- ще й пледом вкрив. Я обожнюю його. І де тільки в цьому зарозумілому айтішніку ховалася ця чуйна людина?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя чужа дівчина
Roman pour AdolescentsІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їх долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо самостійно заповнити анкету на FLEX, як усього лише за один...
