Що не день – нові розчарування. «Маріє, я ще не готова повідомити вам таку неприємну новину, однак більше тягнути час я не можу. Моя невістка у зв'язку з...однією дуже тендітною справою просить мене повернутися до села на деякий час. Сьогоднішньою нічною маршруткою я змушена покинути місто, тож задовольняти вельмишановного Панька свіжими букетиками тричі на тиждень у мене не буде можливості десь тижні зо три. Але вас, звісно, це не засмутить так, як те, що я скажу далі. Із важкістю на серці, але...я забираю із собою онучку. Ганька, звісно, буде тобі писати – інтернети вам це зараз дозволяють. Однак мені добре відома ваша прив'язаність одна до одної. Для тебе ці три тижні будуть важкими, та я, на жаль, нічого вдіяти не можу. Як усе в нас розрулиться, вона тобі про все розкаже... Постскриптум. Я у твоїй поштовій скриньці лишила пакетик з м'ятним чаєм» - от і як розуміти таке повідомлення о другій годині ночі?! Лихо не подорожує на самоті – воно тягне за собою родичів, які нависають на шию бідної жертви, висмоктуючи з неї всі життєві соки. Я це до чого...
Того ж дня, як я отримала повідомлення від Василівни, один не дуже гарний сусід затопив мене. Отримавши «веселу» смс-ку від Саника, цього нестерпного айтішніка, зацикленого на навчанні, мої сподівання провести день спокійно та врівноважено накрилися мідним тазом. «Машко, я тут ненароком забув закрити кран у ванній, тож, боюся, вдома тебе чекає халепа. Я покрию усі витрати...але після отримання стипендії. Працюю над новим проектом, ось і прогледів. До речі, коли проект утвердять, чи зможу я запросити тебе на вечерю, щоб, так би мовити, залагодити провину? Чекаю на відповідь». І тільки моє не дуже зручне місцезнаходження (а саме – «Безтурботний М.», з нечуваним досі накопиченням відвідувачів) змогло мене стримати, щоб не матюкнутися. Боже, та хто зараз у здоровому глузді буде добровільно пахати для університету?! Та й що він називає проектом – безнадійні години, просиджені за комп'ютером? Ух, пихатий, самозакоханий і безсоромний дурень – Санику, ти дійсно після скоєного сподіваєшся на мою відповідь? Дзуськи тобі, а не вечеря. От як розплатишся за ремонт... Так, вельмишановні, він мені ніколи не подобався, принаймні всередині. Зовні був ще нічогенький, тільки пару кілограмчиків скинути не завадило б. Але ми всі не без гріха...
- Замовлення на четвьортий столик, - пробубонів Панько, проходячи повз прилавок, вочевидь незадоволений моєю п'ятихвилинною неприсутністю у цьому світі, - Ти ч'о в облаках літаєш? У нас повний зал клієнтов, чухрай работать!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя чужа дівчина
Подростковая литератураІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їх долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо самостійно заповнити анкету на FLEX, як усього лише за один...