Тиша. Потемки. Тепла ковдра у клітинку і ще тепліша у квіточку. Для нього і для неї. Для нас. Заплутані легким маревом сновидіння, нічим між собою не пов'язані, пливуть далекими глибинами свідомості, іноді нагадуючи про себе неяскравими, але затишними моментами радості. Хвилювання і думки лишилися у вчора, нічого несподіваного, лише спокій і безмовність, лише...
- СА-НИ-КУ-У-У-У!!!
- Ар-р-ргх, мать.....
...лише феєричне пробудження від раптового грюкоту в двері і нестерпного рингтону мобілки. Який там сон? Яка там безмовність, коли з коридору доноситься немилосердне "Ді-і-і-і-і-точки-и-и, Новий рі-і-і-к на носі! ВИ ШО, ЩЕ ДРИХНИТЕ?!..".
Моя мрія тихо-мило прокинутися з Саником в обіймах і неспішно приготуватися до святкування були вщент знищені непохитною наполегливістю пані Качинської. Ні, я нічого не маю проти майбутньої свекрухи, тим паче проти її допомоги, однак...реально? Шоста ранку? Та я в унік так рано не прокидалася, не те, що б на свято...
Але робити нічого: встали, потягнулися, і почалапали просинатися.
- Дітки, ну хіба так можна, я ж казала, що приїду! - коридор Саникової квартири захопила постать у сірому пуховику з трьома величезними пакетами продуктів і двома кошиками домашніх страв. Рудий сонливо приймав у мами покупки, встигаючи почухатися спереду і ззаду:
- Ма, ти казала "приїду вранці"... Ну то якого лєшего...
- Я й приїхала вранці! І не ругайся, тобі не личить, - відкопирсала губу жіночка і вже з посмішкою матері Терези повернулася до мене, - Машенька, дитинко моя, вибач, якщо збудила, ти в нас дівчинка роботяча, щодня працюєш, щодня вчишся, гроші заробляєш, тобі відпочивати треба...
- А я ніби не вчуся і не працюю... - закряхтів айтішник під вагою курчат-картоплі-олів'є-і-всякого-такого-іншого, - Ніби гроші не заробляю...
- Та ні, що ви, - втрутилася я, відчуваючи себе якимось чином винною, - У мене останнім часом графік якраз таки нормальний, та й завдяки Санику я стала вчасно лягати спати. Пані Віко, я...
- Ти не жалій його, - перебила пані Качинська, вилазячи з теплих уггі, - І не зови мене вже "пані", якось дивно то звучить.
- А-а...як тоді?
- Просто Віка. Можна на "ти", я ще не настільки стара, - підморгнула "просто Віка" і почимчикувала одразу на кухню брати на себе командування банкетом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Моя чужа дівчина
Dla nastolatkówІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їх долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо самостійно заповнити анкету на FLEX, як усього лише за один...
