Другий світанок опівночі

Розділ 4

Джеймс

- Ох, невже мій солодкий хлопчик приїхав, - гукає мама, щойно ми переступаємо поріг дому. Вона швидко вибігає з кухні й міцно обіймає Еліота, перш ніж я встигаю привітатися.

- Я такий щасливий, що ти чекала на мене, - жартую я, поки мама вчепилася в хлопця, наче в довгоочікуваний різдвяний подарунок.

- І тобі привіт, синку. Ти на довго?

- Ні, заїхав завезти вам вашого солодкого хлопчика, потім одразу в офіс. Тато в себе?

Трохи відсторонившись від Еліота, мама промовляє до нього:

- А знаєш що на тебе чекає в кухні?

Еліот широко розплющує очі і я можу закластися, що з його усміхненого рота от-от покотиться слина.

- Більше ні слова, - промовляє він, міцно обійнявши маму. - Розумію, у вас доросла розмова. Якщо що, шукайте мене біля картопляного пирога, якщо він ще залишиться, поки ви вирішите мене шукати.

Коли Еліот йде, мама мовчки вказує великим пальцем на кабінет, щоб залишились наодинці.

- Як він? - запитую я, зачинивши двері.

Замість відповіді, мама прямує до скляного столика і наливає собі трохи скотчу.

Затупляти проблеми алкоголем у нас сімейне.

- Все дуже й дуже погано, Джеймі. Я б навіть сказала, препаскудно.

Її порожній погляд дивиться кудись повз мене, а руки тремтять разом із напоєм у склянці.

- Кардіостимулятор* надто слабкий для його випадку, розумієш? Доктор Перрі каже, що єдиний варіант пересадка, але шанси надто малі.

- Я вчора розмовляв з головним лікарем однієї клініки у Лондоні. Він погодився оглянути тата, якщо ми зробимо невеличкі шестизначні пожертви у їх фонд.

Мама заплющує очі і ховає зморене обличчя в сухих долонях. Вона виглядає такою тендітною і крихітною, що я не можу стримати порив міцно пригорнути її до себе.

Так ми й сидимо, думаючи кожен про своє.

Хворобу батька діагностували ще кілька років тому, однак довгий час вона не давала про себе знати. Йому приписали звичайні вітаміни, які він частенько запивав алкоголем, а всі решту продовжували жити звичайним життям. Перший час мама ще намагалася контролювати кожен крок батька, але згодом їм обом це набридло.