Другий світанок опівночі

Розділ 3

Еллі

Напружена тиша панує в кабінеті доктора Ейбл вже близько п'яти хвилин. В неї така тактика - не говорити зі мною, доки я не висловлюсь перша. Що ж, безглуздішої методики я в житті не зустрічала, хоча це мій, здається, шостий психотерапевт. Третій був непоганий, однак ФБР вирішили, що ми з ним занадто зблизились, тож з того часу до мене приставили інших фахівців.

Спочатку була німкеня, яка спілкувалася зі мною виключно за допомогою перекладача.

Наступним виявився балакучий парубок, який все намагався випробувати на мені свої техніки гіпнозу :

"Ох, благаю тебе, в підручнику все чітко написано. Повір, за допомогою гіпнозу ми доб'ємося значних результатів у твоїй справі..."

І от тепер місіс Ейбл - мовчазний професор Гарварду, що тісно співпрацює з ФБР, від коли світ існує. Перші кілька сеансів я все ж здавалася першою, проте з часом мені це набридло. Тепер, якщо вона хоче годину просидіти в тиші, чому б не забезпечити їй таке задоволення?

Я мовчки спостерігаю за стрілками настінного годинника і терпляче рахую хвилини до завершення цієї неймовірної бесіди.

Через сорок п'ять хвилин мене має забрати Дюк. З недавнього часу він став моїм найближчим другом, хоча я досі про нього нічого не знаю.

Можливо, незнайомці - моя слабкість?

Чи варто про це сказати місіс Ейбл? Гадаю, вона буде щаслива почути бодай звук від мене. Однак, це означатиме, що її метод дієвий, а вона вже надто мені надокучила.

А от Дюку про таке сказати потрібно. Інколи він справляється краще за усіх моїх попередніх психотерапевтів разом узятих. Окрім третього, йому таки вдалося мене підбадьорити, та й з Дюком я не маю наміру лягати у ліжко.

(У свій захист скажу, психотерапевт був надзвичайно привабливим і йому все ж вдалося вирішити кілька моїх проблем...)

Направду, трохи важко жити у світі, де все завжди зводиться до федералів. Щоб я не сказала в присутності інших людей, обов'язково дізнаються "вищі уми" і тоді є ймовірність знову опинитися в їхньому полі зору.

Кожна моя фраза розцінюється як підказка, яку вони наполегливо намагаються з мене витягти.

Джордан залишив мені пароль. Він прошепотів одне-єдине слово, змусивши мене назавжди його запам'ятати.