Другий світанок опівночі

Розділ 22

Еллі

За кілька хвилин, Ліп встиг розкласти на невеличкий дерев'яний стіл усі фізичні докази, які нам вдалося зібрати за два тижні спільної роботи.

– І це все? – скептично запитує Джеймс, оглядаючи два аркуші формату А4, маленький чорний нотатник та флешку у формі мініатюрної фігурки Бетмена.

– Власне, це нова інформація, якої у нас ще не було, – відповідає Ліп, демонстративно поправляючи невидимі окуляри на носі.

– Я сподіваюся, ти маєш на увазі Бетмена.

– Ти про це? – запитує хлопець, перебираючи пальцями флешку. – Ні, якраз тут здебільшого свідчення Еллі, газетні статті, інтерв'ю очевидців. Словом, нічого нового і нічого корисного.

Ліп продовжує байдуже споглядати на стіни, очікуючи наступного запитання, проте, коли воно не надходить, він самотужки напрошується на продовження:

– Але ви ж не думаєте, що я звичайний вчитель інформатики, еге ж?

– Так ми й думаємо, – одночасно відповідаємо я і Джеймс.

Від раптового синхрону, наші погляди зустрічаються, проте ми одразу ж розвертаємося, немов засоромлені підлітки.

Ліп повільно проходить повз нас, плавно сідає на м'яке крісло і, демонстративно закинувши одну ногу на коліно, переймає на себе роль типового поганця зі старих фільмів.

– Ох, і поплатитесь ви за свою зневіру, – зловтішається він, склавши пальці рук у піраміду.

І хоч це таки захопило нашу увагу, ми з Джеймсом знову перезираємося між собою. Цього разу для того, щоб впевнитися чи бачимо те саме.

Зрештою, першим не витримує Джеймс:

– Розповідай вже.

– Ви прийшли і просите: «Ліпе, нам потрібна справедливість». Але просите без поваги. І не пропонуєте дружби*, – хрипло протягує він, насолоджуючись тріумфом.

Мені починає набридати це шоу, тож я вирішую повернути розмову в інше русло.

– Про яку дружбу може йти мова? Ти збрехав мені, Дон Карлеоне, тепер я взагалі не довіряю тобі.

Маніпуляція спрацьовує і зловтішна посмішка Ліпа миттю набуває засмученого вигляду.

– Я не збрехав, я справді хочу бути твоїм другом. Просто цього разу не розповів про деталі, – виправдовується він, навмисне киваючи головою у бік Джеймса.