Великі плани ІІІ. Безглуздий

1.2. Який же ти безглуздий

— Звучить привабливо, але що якщо всі подумають, що ми, ну... — Макс підняв погляд до стелі, після чого заплющив очі на пару секунд і подивився вже в обличчя Олегу. Це було несподівано і навіть трохи приємно — у його погляді не було зневаги чи огиди.

— Серйозно? — піднявши брови, Олег поправив рюкзак на плечі та зробив крок до Макса, але той відступив від нього. — Той придурок точно не втримає язика за зубами, але...

— Тебе це не хвилює? — уже менш приязно спитав Макс.

— І тебе не має, ось побачиш, — Олег поплескав його по плечу і попрямував до дверей, проте кинуті Максом у спину слова змусили його зупинитися.

— Ректор справді твій хрещений?

Олег обернувся до нього і натягнув криву посмішку. У межах університету саме ця людина відповідала за нього, тож частково це була правда.

— Типу того, — він хитнув головою у бік дверей. — Ходім, ми вже запізнились.

На наступній перерві Олег щиро вибачався перед Айсулу, що проміняв таку прекрасну сусідку на відчуженого хлопця. Вона лише кілька разів зиркнула на нього підозріло, знайшла поглядом Макса, що в кінці коридору біля смітника діставав з носа просочені кров'ю серветки, й підвелася на носочках, після чого Олег сам нахилився ближче до неї, підставляючи вухо. Закинувши руку за його шию, Айсулу тихо запитала:

— Він тобі подобається?

Олег здригнувся та спробував випростатись, але дівчачий захват виявився досить міцним, а бідна шия точно б не витримала ваги навіть маленької людини.

— Люблю дивні речі, — відповів Олег без будь-якої конкретики, ось тільки Айсулу це точно не влаштувало.

Вона ще сильніше потягла його на себе, та так, що шиї стало вже боляче, і Олег замружився, проте швидко знайшов розв'язання проблеми: підхопив Айсулу за талію, через що вона тихо верескнула, й підсадив на підвіконня.

— Він стрьомний якийсь, — прошипіла вона і нарешті відпустила його шию.

— Хвилюєшся за мене? — Олег дзвінко цмокнув її в щоку, чим здивував не так її, як себе.

— Придурок, — Айсулу ляснула його по плечу, після чого він поскакав до Макса.

Олег відмітив її уважність та вміння робити висновки. А за мить старався не зареготати в голос з того, як Макс граціозно стукнувся потилицею об підвіконня, намагаючись підняти серветку, що впала мимо смітника. Притримавши Макса за комір кофти, Олег допоміг йому спіймати рівновагу й сам підійняв серветку.