Великі плани ІІІ. Безглуздий

5.3. Без мене

Габріель злегка нахилив голову в його бік, наче хотів подивитися на нього, але продовжував дивитись на дорогу. Олег досі не вірив у те, що чув, і тому не міг навіть придумати, чим би таким відповісти на цю пропозицію. Мабуть, його мовчання надто затяглося.

— Без мене, — додав Габріель. Тепер його слова трохи набули сенсу. — Можеш узяти з собою свого хлопця та сестру — взагалі кого захочеш.

— Він не мій хлопець.

Хотілося скласти руки на грудях і закотити очі, як це робили темношкірі жінки у фільмах, але Олег не був жінкою, тим більше темношкірою, щоб це виглядало досить ефектно та зрозуміло, та й прибирати руку від Габріеля не хотілося. Саша. — Не думаю, що їм варто перетинатися, принаймні точно не зараз.

— Все на твій розсуд, тільки дай мені відповідь до кінця місяця, — Габріель перевернув долоню та сплів їхні пальці. — Ти ше не втомився від мене?

— До чого ти це? — не зрозумів Олег. Він жодного разу не давав приводу так думати, навіть не намагався, бо сам щоразу з нетерпінням чекав, коли вони зможуть нарешті побачитися, і не тільки через секс.

— Просто якщо одного разу тобі набридне проводити час зі мною, я хочу дізнатися про це відразу, — цілком серйозно сказав Габріель.

Було неприємно чути таке без будь-якої причини. По спині пройшов дивний холодок, через що Олег аж зіщулився. Де він встиг уже непомітно для себе напартачити? Та ніде й ніяк. У будь-якому разі треба було виправлятися.

— Тоді знай, — Олег узяв долоню Габріеля в дві руки, — хоч би як не називалось те, шо між нами, я хочу бути з тобою до кінця життя.

— Навіть коли знайдеш справжнього партнера для життя? — не відриваючи погляду від дороги, Габріель трохи повернув обличчя в його бік.

— Навіть якшо це станеться, — Олег коротко прочистив горло, більше для паузи, — я твій до самої смерті, — зажувавши нижню губу, він потер великим пальцем кісточки Габріеля.

— Сподіваюсь, тобі пощастить більше, ніж мені.

Габріель пригальмував на світлофорі й, дивлячись Олегу в очі, повільно притулився губами до тильного боку його долоні. Цей жест був настільки ніжним та особистим, що Олег не зміг дихати, поки Габріель знову не глянув на дорогу. Він відвернувся до вікна і прикрив рота другою рукою.