Великі плани ІІІ. Безглуздий

7.5. Я тебе люблю

Спуск сходами здався дуже швидким, а лід під ногами виявився занадто не призначеним для бігу, тож після третього падіння, що не сталось, Олег перейшов на швидкий крок. До будинку тітки Макса було лише три двори — не година на метро, ​​хоча Олег з незвички спочатку сіпнувся саме у бік підземного переходу.

Якихось десять хвилин, і він, уже захеканий, бачив двері під'їзду, які саме хтось відчиняв зсередини. Олег не міг повірити, що це був Макс — Макс, який у домашніх капцях та довгому пуховику вийшов його зустрічати. Губи розтяглися в посмішці, і Олег, востаннє послизнувшись, налетів на Макса з обіймами. Швидко дихаючи він з хвилину тримався за нього, не в змозі зловити рівновагу, після чого Макс вже сам відштовхнув його і відразу спіймав за руку. Він безперечно був задоволений тим, що не залишився сам у новорічну ніч.

— Я краще ляжу рано спати з тобою, ніж думатиму про те, шо залишив тебе одного, — чесно зізнався Олег і знову захопив його в шумні через їхні пуховики обійми.

— Я винен, — видихнув Макс йому в шию, — вибач.

— Припиняй винити у всьому себе, — Олег повільно відсторонився від Макса і, нарешті переступивши поріг під'їзду, підштовхнув його до сходів.

***

Новий Рік пройшов абсолютно не за планом Макса. Особливо о п'ятій ранку, коли вони разом стояли на балконі, закутані в один плед на двох, і спостерігали за зграєю алкашів, що розводили пісні у дворі. Олег ніколи раніше не курив тоненьких дамських сигарет, але вони так привабливо лежали на кухонному столі, що втриматися було неможливо. Макс щоразу кривився, коли чув запах тютюну, але зараз мовчки стояв поруч і лише трохи відвертався, коли Олег випускав дим.

— Я хочу стати кращим, — після мовчання, що затягнулося, заявив Макс і, склавши передпліччя на віконній рамі, влаштував на них підборіддя.

Через його нову, навіть на вигляд незручну позу між ними в пледі з'явилася дірка, і мороз почав неприємно лоскотати бік Олега, тож він, загасивши недокурену сигарету, обійняв Макса, накривши його собою.

— Куди ше кращим?

— Я не про оцінки, — тихо додав Макс і поклав голову набік.

— Питання не відпало, — притулившись щокою до його плеча, протягнув Олег.

— Часом зі мною неможливо спілкуватися, і не кажи, що це не так, — він вивернувся трохи набік, виставивши один лікоть із краю рами, і глянув Олегові у вічі. — Я бачу, як ти терпиш мене і все одно лишаєшся поруч. Не хочу втратити ще одну близьку людину.