— Звісно, — напрочуд легко погодився Макс і, повернувшись корпусом до Олега, потягнувся до нього руками. Цього разу обійми трохи затяглися, і, коли Олег уже захотів відсторонитися, Макс пошепки випалив: — Ти нормальний у такому вигляді на пари ходити?
Олега як окропом ошпарило, він різко відштовхнув Макса і майже підвівся з місця, але якраз продзвенів дзвінок на пару.
— В якому вигляді? — здивувався він, адже щоранку він виконував ті самі ритуали. То що могло бути не так цього разу?
— Твоя шия, — прошипів Макс, озираючись на всі боки так, ніби перевіряв, чи не помітив хтось, що він убив людину.
— Так, у всіх є шия.
Олег закотив очі, але потім у голові спливло його відображення в дзеркалі цього ранку, коли він помітив дуже барвисті засоси, що покривали шию що спереду, що ззаду — подарунок від Габріеля. Тоді вони не здавалися проблемою, але зараз Олег повністю відчув, наскільки сильно Макса дратувало все, що стосувалося фізичної близькості.
— Не така кольорова, як у тебе, — штовхнув Макс коліно своїм і відвернувся до викладача. Невже його бентежив вигляд Олега? Це було, напевно, мило. У думках знову пропливло «цнотливий».
— Ну, так, дехто її любить, — зі щасливою либою Олег приліг на парту перед Максом, — не заздри.
— Придурок, — вимовив Макс майже одночасно з першим словом викладача.
Тяжко виявилося написати записку до шоколадки, коли Макс весь час крутився поруч. Після другої пари Олег придумав собі несподіваний виклик від декана і помчав у протилежний бік Макса.
Спуститися на перший поверх, завернути в глухий кут, де стояли парти, дістати розмальований сердечками аркуш паперу і вже звичним почерком вивести на ньому слова. Двічі майже зробити помилки в словах, тому що поспіхом. Обернути цим аркушем шоколадку й обмотати червоною стрічкою, зробити невимушене, трохи здивоване обличчя і спокійно піти в лекційку.
Олег впорався зі своїм завданням за якихось п'ять хвилин, але вирішив почекати до середини перерви та вже тоді неквапливо вийшов з-за рогу, з-за якого не було видно дверей аудиторії. Він міцно стиснув шоколадку і прискорив крок.
Макс сидів на незвичному для нього місці — на місці Айсулу, тож Олег не міг не спитати про таку зміну локації та почув цілком логічне, але не менш дивне:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Великі плани ІІІ. Безглуздий
Ficción GeneralОлег гадав, що повноліття вирішить всі його проблеми, але трохи забув, що крім фінансових бувають й інші. Перед його очима на сонці виблискувало руде волосся одногрупника, а він вже передчував, що скоро майже так само яскраво горітиме його власна ср...
