Великі плани ІІІ. Безглуздий

1.4. Я знаю, що це ти

Олег сидів на три ряди вище разом з Айсулу і поглядом свердлив маківку Макса, коли в неї прилетів клаптик паперу. Олег не встиг помітити стрільця, як і сам Макс, який озирнувся на всі боки й затримав погляд саме на ньому. Олег знизав плечима і затиснув зубами голівку олівця.

Була третя пара, живіт бурчав нещадно, у рюкзаку залишилася ще банка енергетика та два Снікерси, які Олег планував з'їсти дорогою на наступну пару. Шкіра обличчя, звісно, не подякує, і знову доведеться вкластись в засоби від прищів, щоб Габріель від нього не відмовився. Минуло лише два місяці, але від навантаження хотілося повіситися ще більше, ніж за часів підготовки до ЗНО, а на горизонті пекельним полум'ям палала сесія.

Майже заснувши від монотонного бурмотіння викладача, Олег здригнувся, коли продзвенів дзвінок на перерву, а Айсулу ще й у плече штовхнула. Олег швидко запакував рюкзак, дістав перший батончик і замислився.

Чисто теоретично, якщо підкидати людині в рюкзак шоколадки із записками — прямо як у серіалах, — велика ймовірність того, що їй захочеться дізнатися про особистість таємного шанувальника, а зробити це самостійно дуже непросто. Макс мав рюкзак з клапаном, під яким одна кишеня була без застібки, тобто фактично завжди доступною; до неї можна було б на ходу непомітно пропхати батончик, і саме з нього Олег збирався почати.

— Чекаю, роздупляйся, — прозвучало надто близько голосом Айсулу. — Час іти.

— Та йду, — Олег закинув рюкзак на плече і, сфокусувавши погляд, помітив, що Макса вже не було на його місці. — Допоможеш мені де з чим?

Наздогнати Макса до того, як він зайде до наступної аудиторії, виявилося нелегко, особливо для Айсулу з її невеликим зростом, проте вона змогла. Олег спостерігав з-за рогу, як вона спіймала Макса за рукав кофти та почала похапцем йому щось розповідати. Перетнувшись з нею поглядом, Олег повільно рушив у їхній бік. Навколо снували студенти, тож підкрастися непоміченим виявилося нескладно, як і штовхнути Снікерс із приліпленою до нього запискою до кишені під незакритим клапаном.

Поставивши галочку в голові, Олег визирнув з-за Макса, зловив на собі його косий погляд і закинув руку на плече Айсулу.

— А я тебе шукав, — зітхнув театрально Олег.

— Не прикидайся, ти куди зник? — підіграла йому Айсулу, як вони й домовлялися, і Олег потяг її з собою до аудиторії.