Великі плани ІІІ. Безглуздий

6.3. Хто цей хлопчик?

— Ненормальний, — зітхнув Макс і, посунувшись впритул до Олега, обійняв його. Це було настільки в новинку, що Олег не відразу зміг зробити вдих, а про те, щоб поворухнутися, й мови не йшло. Макс, мабуть, помітив його ступор і трохи відсторонився. — Відімри, скала, ти чого?

— Я теж тебе люблю, — Олег нарешті зміг поворухнути руками й теж обійняв Макса. Тепер була його черга завмирати статуєю. Через свою добродушність Олег не міг залишити його так страждати. — Ти вперше сам мене обійняв, — пояснив він і відчув поштовх у груди.

— Зараз підеш до біса, — прошипів Макс йому під вухо.

— Коли комарі вимруть, ага.

***

Звісивши руки з вікна, Олег спостерігав за бозна-яким за рахунком таксі, що самотньою серед полів дорогою наближалося до їхнього острівця, і боявся уявити, скільки внизу вже було народу. Небо червоніло від заходу сонця; на задньому дворі горіли розтягнуті до дерев величезні гірлянди, а в колонках грала попса всіма мовами Євросоюзу.

— Може, підемо вже до них? — Макс, що лежав поруч, витягнув руки вгору.

— Ти колись спав на ліжку, на якому хтось трахався?

Підклавши руку під голову, Олег обернувся до Макса. Дивно спокійного Макса, котрий кілька годин тому попросив позичити йому шорти, бо наважився поголити ноги. На його колінах виднілися почервоніння від недавніх порізів, але, здається, він все одно був дуже задоволений собою.

— З чого таке питання? — продовжуючи робити руками хвилі над собою, Макс лише злегка скривився.

— Я вдосталь надивився серіалів, шоб знати, шо станеться, якшо ми просто так залишимо ліжко, — зітхнувши, Олег притулився вухом до живота Макса, на що він знову ніяк не відреагував. — Можна помацати твої ноги?

— У тебе свої є.

— Хочу переконатися, що мої більш гладенькі.

— Тільки трохи.

— Не лапатиму тебе, як ти мене, — підвівшись з живота Макса, Олег почав повільно гладити його гомілку з усіх боків. — Ти пропустив пару ось тут, — він потягнув за волосок на литці, від чого Макс сіпнувся та сів, упершись руками в ліжко.

— Ніхто не ідеальний, — пробурчав Макс і потер місце з волосками. — Олег знав, що це було досить боляче, але не зміг зупинитись. Заспокоївшись, Макс подивився на нього так, ніби пізнав істинний сенс життя. — Якщо так боїшся за ліжко, закинь на нього валізу, — запропонував він саме те, про що з самого ранку думав Олег.