Великі плани ІІІ. Безглуздий

5.6. Він сам запропонував

Перший вечір обіцяв бути виснажливим хоча б тому, що Айсулу хотіла наробити фотографій у якомусь саду і наполягла на прогулянці пішки. Оскільки Макс теж загорівся цією ідеєю, Олег не став підтримувати обурень Амана і, взявши того під руку, потягнув за друзями, що пішли вперед. Небо вже червоніло від заходу сонця, а карти казали, що йти їм туди було майже годину. Олег дуже намагався розглядати цей час як проведений з друзями, а не просто довгий шлях у ніч.

Було неймовірно приємно спостерігати за щасливим Максом, як він мирно розмовляв з Айсулу, а не їхні вічні суперечки. Олег помітив, що вони зупинилися на мосту лише тоді, коли ззирнувся з Максом. Усередині відразу розігралось занепокоєння, бо коли він встиг випустити Айсулу й Амана з поля зору? Озирнувшись на всі боки, Олег помітив їх біля парапету.

— Ти ще живий? — спитав Макс, і Олег перевів погляд туди, де бачив його минулого разу, і мало не зачепив його долоню. Навіщо Макс узагалі потягнувся до його обличчя? — Виглядаєш не дуже здоровим, — констатував Макс.

— Просто залип трохи на нічне місто, — виправдався Олег і подивився на Айсулу та Амана, що фотографувалися на тлі річки.

— Чи не звик ходити на такі відстані?

Усміхнений Макс знову виплив перед його обличчям і цього разу виглядав ще дивнішим — напевно, через сплетені за спиною руки. Олег подумки порівняв його з персонажем з яойної манги, який хоч і соромився, але намагався підкотити до об'єкта своєї симпатії. Надто добре, щоб бути правдою.

— Ти не уявляєш, на які відстані я ходив, — Олег гордо підняв підборіддя, аби не бачити Макса таким, на що той недовірливо підняв брови. — З Конча-Заспи на Оболонь, наприклад, — згадавши, як одного разу вирішив прогулятися пішки від Габріеля додому, заявив Олег і подивився на Амана, котрий нарешті опустив смартфон, але Макс знову закрив його собою.

— Хворий виродок, — всміхаючись видав Макс, і на його обличчі зависла широка дурна усмішка; Олег не зміг стримати свою. Його поведінка була вкрай дивною, але Олег поки що вирішив списати це на «європейський настрій».

Ще майже півгодини вони витратили на шлях від мосту до того самого саду. Величезний внутрішній двір, алея з безліччю ліхтарів, і майже всі лавки зайняті. Олег поглядом знайшов іншу горизонтальну поверхню, якою виявився бортик масивного фонтану, і сів на нього. Упершись руками в холодний камінь, він відірвав ноги від землі і витягнув їх уперед, через що похитнувся і міг би впасти у воду, але Макс вчасно спіймав його за щиколотку, що злетіла надто високо — врятував другий раз за день — і не поспішав відпускати. Обличчя Макс спотворилося в підступній усмішці, і по ній можна було приблизно зрозуміти, про що він думав зараз.