Великі плани ІІІ. Безглуздий

5.4. Дивись як радіє

— Шо вдієш, коли ти такий незамінний, — Олег тяжко зітхнув і відвів погляд убік, на стіл. Нещодавно Макс ходив до вбиральні, а Олегу закортіло пізнати його трохи краще, і він повисував усі шухляди в пошуках цікавинок. В одній з них знайшлося дещо цікаве, хоч і не силіконовий член. — Дивись, це ше й можливість попрощатися зі сталкером, — Олег зім'яв губи і знову глянув на Макса, котрий явно не зрозумів, чого він вирішив згадати сталкера.

— До чого тут він? — Макс підозріло примружився і розвернувся до столу.

— Я знаю, що лежить у верхній шухляді, — Олег кивнув на нього. Звичайно, йому самому не було б приємно, дізнайся він, що Макс нишпорив у його речах, але Макса, здається, це хвилювало в останню чергу. Він опустив погляд і підім'яв губи — не було схоже на роздратування і бажання вбити. — Вже півроку минуло, нашо ти зберігаєш його записки?

— Не минуло, — буркнув Макс собі під ніс.

— Ти хоч раз був на побаченні? — спитав Олег, сподіваючись, що бодай у цій справі у нього був перший раз, але мовчання між ними затяглося. Макс нервово перебирав власні пальці і безперечно не збирався відповідати. — А міг би спробувати.

— Вже раз спробував, — прикривши очі, Макс потер перенісся, і Олег зрозумів, до чого він хилив. Бісовий Романець. — Чому ти взагалі не хочеш взяти свою дівчину?

— Вона надає перевагу своїм подружкам, — Олег драматично змахнув рукою і приклав долоню тильною стороною до лоба. Габріель сам сказав, що Аніка його покликала, але якби він покликав Олега на якийсь безлюдний острів або закриту тусовку для парочок типу їхньої, то він би ні за що не відмовився. Якби.

— Гаразд, я спитаю, — Макс підняв вказівний палець, — але потім і сам.

— Обіцяєш? — упершись руками в ліжко перед собою, Олег аж спину випростав і хотів би налетіти на Макса з обіймами, але це було б — як він уже не раз коментував — безглуздо.

Куточки губ Макса смикнулись, ніби він намагався стримати усмішку, і він закотив очі, після чого грюкнув долонею по зошиту.

— Так, тепер ми можем повернутись до вірша?

— Звісно, ​​сонце.

***

День народження починався як і будь-який інший день, якщо не брати до уваги опівнічного привітання та довгих обіймів від Макса перед парами. Олег дуже сильно вірив у те, що Макс теж вважав емоції найкращим подарунком, але на великій перерві всі його надії впали разом з невеликою коробкою з саморобним бантиком із тонкої стрічки, котрий виглядав так само безглуздо, як і Макс, що намагався не дивитися в очі.