Великі плани ІІІ. Безглуздий

4.5. Де ти був?

Якось у нього вийшло добігти за три хвилини від воріт до будинку. Але зараз було холодно, трохи слизько і ще кілька хвилин треба було гнати до воріт. Олег намагався дихати правильно, як його вчив Габріель, щоб не здохнути через сто кроків та не заробити на наступний тиждень ангіну. Тільки на підході до будинку він уже почав втягувати повітря через зуби й дуже зрадів, коли Габріель у піжамі з оленями сам заздалегідь відчинив йому двері.

Олег налетів на нього, мало не збивши з ніг, зачинив двері, штовхнув його до сходів і осідлав прямо на нижніх сходинках. Терпіти до спальні було неможливо, хотілося отримати його прямо тут і зараз. Скинувши куртку на підлогу, Олег вп'явся в губи Габріеля і почав інтенсивно крутитися на ньому, але це тривало недовго. Габріель боляче відтягнув його волосся на потилиці — бо не треба було опиратись — і змусив подивитися на себе.

— Нагору, швидко, — прошипів Габріель йому в обличчя.

Сперечатись не мало сенсу, тому Олег, схопившись за поручень, побіг угору сходами. Дістатись до кімнати, скинути такий непотрібний зараз одяг і, підхопивши з тумбочки змазку, впасти на ліжко. Розвівши ноги якнайширше, Олег намагався розтягнути себе до того, як Габріель побачить його, але в нього ледве вийшло вставити другий палець. Член стояв колом, а тіло не слухалося. Олег перекинувся на живіт і став на коліна з надією, що хоч так все вийде.

— Кому я маю подякувати за твоє збудження? — пролунало ззаду, і його стегна стиснули холодні руки Габріеля.

— Потім, — промимрив Олег і відчув, як усередину прослизнув чужий палець. — Виїби мене, — видихнув він і, різко витягнувши пальці, вперся ліктями в подушку.

Габріеля ніколи не доводилося просити двічі. Вхід знову розтягнувся під тиском його пальців, після чого до нього пригорнулася гаряча головка члена.

Прикусивши губу, Олег міцно заплющив очі й одним поштовхом відчув у собі всю довжину Габріеля. Коліна затремтіли, і, не втримавшись на руках, Олег упав обличчям у подушку. Через швидкі рухи дихати було складно, та й неможливо, тож він просто давився стогонами й майже встиг знепритомніти, коли Габріель одним різким рухом перевернув його на спину і знову увійшов. Олег ледве встиг ковтнути повітря, бо Габріель стиснув його горло, і знову мало не вдавився. Він вчепився в руку Габріеля і слабко спробував прибрати її — вперше, відколи вони почали практикувати удушшя, дійсно хотілося дихати.