Великі плани ІІІ. Безглуздий

4.1. Маєм дещо з собою

Восьма вечора, неширока засніжена вулиця з високими парканами по обидва боки та компанія з п'яти осіб, що прямувала до свята. Хлопець Айсулу навіть наживо виявився цілком симпатичним казахом зростом трохи нижчий за Макса, і, здається, Настя ще жодного разу з моменту зустрічі не відвела від нього погляд. Олег мало знав про жіночу солідарність, але був упевнений у тому, що підвищена увага до партнера подруги не призведе ні до чого доброго.

Ворота потрібного двору були відчинені навстіж, тож будь-який перехожий міг зазирнути в найгучніший на цій вулиці будинок, що миготів усіма кольорами веселки. Щоправда, лише заглянути. За вхідними дверима на них чекав громила зі списком запрошених та скарбничкою для символічного внеску — так було написано в чаті, — після чого всі отримали неонові браслети та запрошення йти на всі чотири боки.

Звідкись ніби здалеку долинала надто сучасна, неприємна для вух музика, але тікати було пізно. Уздовж усіх стін під стелею горіли світлодіодні стрічки, що були єдиним джерелом світла у всьому будинку. На кухні вони світили звичайним теплим світлом; там четверо людей у зелених сорочках та червоних фартухах розливали напої у пластикові стакани.

Вони вийшли у величезну, підсвічену синім і фіолетовим кольорами вітальню з панорамними вікнами висотою у два поверхи. Тут вже зібралось добрих пару десятків людей, що розбилися на групи, серед яких особливо виділявся хлопець у жовтій картонній короні з дивною палицею в руці — мабуть, господар вечірки. За його спиною були прочинені скляні двері на заднє подвір'я — можливо, тому в кімнаті було зовсім недушно. У кутку красувалася висока ялинка, але прикрашали її, схоже, без великого ентузіазму — рідкісні вогники гірлянди та з десяток іграшок.

Олег здригнувся від дотику до свого плеча й обернувся на Макса, що притулився до нього збоку, а наступної миті з іншого боку між ним та Айсулу влізла дівчина в зеленій сорочці, у якої в руках була таця із наповненими склянками. Вона доволі виразно подивилася на Олега, і той одразу підхопив дві склянки, одну з яких передав Максу. Було дивно опинитися у закритому просторі із малознайомими людьми. На відміну від літніх посиденьок з друзями Габріеля, тут він не міг просто зникнути — сам же підбив друзів сюди піти. Лери ніде не було видно, й Олег сподівався, що у неї з'явились інші плани на цю ніч.