Докуривши цигарку Айсулу, Олег натиснув на іконку дзвінка і відійшов на максимальну відстань від будинку, куди діставав вай-фай. Слухати гудки було незвично хоча б тому, що він рідко дзвонив комусь і тим більше у Телеграмі. Це тривало надто довго, ніби тут не стояв ліміт часу на виклик, але зрештою Олег почув звуки з'єднання.
— Чому не спиш? — пролунало замість вітання. Голос Габріеля не був сонним, тож Олегу пощастило. Він шаркнув носком, підфутболивши камінчик.
— Я трохи в сраці і не знаю, шо робити, — на одному подиху випалив Олег і сів під найближчим деревом.
— Кажи, як є, — сказав Габріель і звучно сьорбнув — напевно каву, бо він завжди пив її вранці.
Підтягнувши до себе коліна, Олег сперся на них і накрив лоба долонею.
— Ми цілувалися майже голі, Макс сам захотів, — заплющивши очі, за фактом виклав він.
— Ти цього не хотів? — явно не розуміючи, у чому проблема, спитав Габріель. Звісно, адже його не хвилювали стосунки з якимсь незнайомим хлопаком.
— Хотів, але не коли ми бухі повністю, а він все одно грає в свою неприступність, — Олег прибрав руку і притулився лобом до колін. Усередині ставало лише гірше.
— Чого ж ти хочеш від нього?
— Не знаю, — промимрив Олег і з розмаху стукнувся лобом об коліна, — мабуть, здохнути, — він знову вдарив себе і придавив очі долонею. — Хочу повернути час назад, шоб були ми вдвох і більше нікого...
— Подивись на мене, — перебив його Габріель.
З легень Олега мало не вийшло все повітря, але він таки відвів смартфон від вуха і подивився на екран. Вони ще жодного разу не користувалися відеозв'язком, а тут Габріель сам увімкнув себе. Олег дивився. Дивився на те, як він притиснув нижню губу двома пальцями, торкнувся подушечки язиком і взяв їх до рота. У горлі пересохло, але Олег постарався проковтнути цю сухість. Габріель зробив кілька рухів головою, немов тримав у роті член, а не власні пальці.
— Шо ти робиш? — піднісши смартфон ближче до обличчя, але так, щоб можна було бачити зображення, і прикривши рота долонею, прошипів Олег. Габріель випустив пальці з рота і підняв їх пістолетом. Свої чортові пальці, по яких точно стікала слина.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Великі плани ІІІ. Безглуздий
Художественная прозаОлег гадав, що повноліття вирішить всі його проблеми, але трохи забув, що крім фінансових бувають й інші. Перед його очима на сонці виблискувало руде волосся одногрупника, а він вже передчував, що скоро майже так само яскраво горітиме його власна ср...
