Великі плани ІІІ. Безглуздий

6.5. Ти жахливий друг

Гардеробна зі стопкою коробок з-під взуття та парою зимових курток була досить просторою для двох людей, тому Олег з Максом змогли нормально в ній поміститися. Айсулу зачинила за ними дверцята і крикнула з того боку:

— Десять хвилин, хлопці.

Від неї Олег в останню чергу чекав на таку підставу. Звісно, можливо, вона запхала їх у комору, бо була у досить нетверезому стані. Олег був трохи радий, що це сталося: після того, як один хлопець відмовився виконувати своє завдання і натомість штрафним крутив своїм членом перед усіма присутніми, хотілося трохи усамітнення, щоб переварити отриману інформацію.

— Цей, — подав голос Макс, — я темряви боюся, — він притулився плечем до Олега, який одразу обійняв його і закинув голову назад, упершись потилицею в стінку.

На думку Олега, тут не було настільки темно, щоб боятися — світло з коридору проникало крізь щілини у дверях, — але Максу так хотілося...

— Раніше таймера нас точно не випустять, не хочу штрафного вертольотика, — з невеселим смішком промовив Олег і почухав чуже плече.

— Цей, — Макс трохи відштовхнувся від Олега, і він фізично відчув його погляд на своєму обличчі. — Я маю... поцілувати тебе.

Подвійна підстава від Айсулу була приводом, щоб перестати спілкуватися з нею. Це було жорстоко по відношенню, що до нього, що до Макса, котрий напевно не захотів би крутити членом перед будь-ким. Звичайно, це був лише поцілунок, і лише вчора Макс сам питав, чи не буде Олег проти цього, проте насправді все виявилося набагато складнішим.

— Гаразд, — видихнув Олег і голосно проковтнув, хоча в роті стало зовсім сухо.

Посунувши стопи на півкроку вперед, Олег з'їхав униз по стінці, щоб бути одного зросту з Максом, котрий тепер стояв буквально у нього між ніг. Недовго думаючи, Олег подався вперед, скоротивши відстань між їхніми обличчями до кількох сантиметрів, і так і зупинився. Все-таки Макс сказав, що він сам повинен був його поцілувати, а не навпаки, й так було ще цікавіше.

Короткий пробний дотик, руки Макса, що обвили шию Олега, і вже впевненіші рухи губами. Олег нахилив голову трохи вбік і провів язиком по нижній губі Макса, й він трохи розкрив рота. Цього разу не було зубної пасти, лише суміш пива, горілки та персикового соку, півгодини тому повторно відшліфована бонгом. Цього разу Макс не задирав майку Олега, але майже повиснув на його шиї і, не даючи змоги вдихнути, з кожною миттю лиш сильніше тягнув його вниз. Олег обхопив руками його талію, намагаючись утримувати їх у вертикальному положенні, і все ж таки його старань було замало. Ковролін під ногами виявився досить слизьким.