Олег почув, як Габріель тяжко зітхнув, а за кілька хвилин він сів на ліжко якраз біля Олега і почав гладити його волосся. Ще один дивний момент у його поведінці, якого раніше не було. Олег повернув голову набік і підняв погляд на Габріеля. Як він міг стати таким, коли вже було пізно?
— Йому знадобиться щонайменше кілька місяців, якщо ти завжди будеш поряд, — сказав Габріель так, наче пережив щось подібне.
Олег жодного разу не чув про його батьків і тому навіть частково зміг повірити. Напевно, Айсулу зі своїм «лови момент» мала рацію, і тепер Олегу хотілося зателефонувати їй і так по-кіношному сказати: «Валєра, ми всі проїбали».
— Якщо він і справді тобі настільки дорогий, — заговорив Габріель таким тоном, ніби збирався зробити найбільшу у світі послугу, — ми можемо припинити...
— Ніколи не кидати! — міцно стиснувши його коліно, перебив Олег і підняв голову, щоб бути хоч трохи вищим, проте встати з підлоги не наважився. — Ти обіцяв!
— Обіцяв, — повторив Габріель, — але твоя дупа не буде годувати тебе вічно, — він обхопив долонями обличчя Олега і став повільно, зовсім не дуже наполегливо тягнути його до себе. — Закрий цей семестр, і ми подивимося, куди влаштувати твої таланти.
— Які таланти? — здивовано спитав Олег і вперся руками в ліжко з боків від стегон Габріеля.
— У тебе їх достатньо, — нагадав Габріель. А й справді.
— Моя не розуміти, — французькою заявив Олег, чим явно підняв Габріелю настрій, і посміхнувся сам. — А доти?
— Ти ж хотів, шоб тобі платили за гарні оченята, — сказав Габріель зовсім протилежне тому, про що одного разу заявив Олег. Оскільки він ще ніколи не перекручував факти, можна було просто списати це на його старечу пам'ять або маразм, що підступав. Зарано для його віку.
— Не хотів, — виправив Олег і, стиснувши плечі Габріеля, осідлав його стегна.
— А мені не хочеться знайти твій труп у стічній канаві.
— Можна було й без цього, — скривившись від досить неприємного порівняння, Олег різко нахилився до його шиї, щоб вкусити, але зупинив себе за міліметр від помилки. Габріель таке не любив.
— Ти так вважаєш? — Габріель стягнув волосся Олега на потилиці, змушуючи злегка закинути голову, і вдихаючи провів носом по його шиї.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Великі плани ІІІ. Безглуздий
Сучасна прозаОлег гадав, що повноліття вирішить всі його проблеми, але трохи забув, що крім фінансових бувають й інші. Перед його очима на сонці виблискувало руде волосся одногрупника, а він вже передчував, що скоро майже так само яскраво горітиме його власна ср...
