Великі плани ІІІ. Безглуздий

2.3. Це гидко

П'ятниця виявилася просто чудовим днем, бо Олег і не сподівався, що Макс так швидко здасться. Сьогодні не планувалося жодних шоколадок, натомість вони могли спокійно поспілкуватися поза університетом. З цієї нагоди Олег навіть забронював кімнату в ігровому клубі, де вже неодноразово зависав з Айсулу. Цього разу вони мали чотири години — бо Айсулу до восьми додому, — два пакети фастфуду і той самий Мортал Комбат.

Невелика кімната з екраном на всю стіну, який був єдиним джерелом світла, і диваном завдовжки приблизно три людини, що простягався вздовж двох стін. Рюкзаки полетіли в найтемніший кут. Кинувши куртку на вішалку, Олег розтягнувся на дивані, але майже одразу його штовхнули в бік.

— Вдома валятимешся, — Айсулу поставила йому на обличчя один із пакетів, через що Олег одразу стрепенувся і, схопившись за нього, ледь не гепнувся на підлогу.

— Ви часто тут буваєте? — подав голос Макс.

— Скільки? — поставивши їжу на столик перед собою, Олег підняв погляд на Айсулу, котра вже схопила один з джойстиків й обирала собі персонажа.

— Це вп'яте чи вшосте? — вона подивилася на Олега.

— Мабуть, вшосте, — Олег скинув черевики й, залізши з ногами на диван, сів по-турецьки.

— Так часто, — задумливо протягнув Макс і нарешті сів поруч з Олегом.

— Тебе це хвилює? — Олег штовхнув його плечем, на що не отримав жодної реакції.

— Так, я хочу залишитись на стипендії.

— Який у цьому сенс? — взявши другий джойстик, Олег підпер ним підборіддя.

— Мабуть, для тебе ніякого, — пирхнув Макс і навіть не глянув на нього.

Минуло приблизно дві години, коли закінчилося останнє відро картоплі фрі. Айсулу перша пішла до вбиральні, а Олег знову розлігся, закинувши руки за голову, і просто дивився на Макса, котрий увесь час просидів як зразковий учень. Надто рівна постава — він навіть не торкався спинки дивана; ноги, що стояли рівно, аж хотілося вдарити його чимось важким. Олег штовхнув його носком у стегно.

— Ти можеш просто розслабитись? — протягнув він, і Макс навіть звернув на нього увагу.

— Це складно з огляду на те, що я вас майже не знаю, — цілком логічно сказав Макс. Так, їх же було двоє, а він один, і все одно ця напруга здавалася невиправданою. Олег знову штовхнув Макса носком і сів обличчям до нього.