Великі плани ІІІ. Безглуздий

7.4. Спиш?

З Максом не хотілося згадувати минуле, але це не скасовувало можливості будувати майбутнє, навіть на відстані витягнутого... витягнутого пальця — максимум, що влізло б зараз між їхніми обличчями.

— Чорні та білі смуги не можуть тривати вічно, у результаті все повертається до середнього значення, — Олег притиснув долонею щоку Макса так, ніби збирався зараз поцілувати його, але не став цього робити. Вже було пізно і поки що рано. — У тебе теж скоро має статися шось дуже класне.

— Що якщо воно вже сталося? — накривши його долоню своєю, спитав Макс.

— Все одно, не може бути погано вічно, — наполягав Олег.

— Тоді будеш моїм середнім значенням, — Макс теж накрив його щоку рукою і, різко подавшись уперед, поцілував його в лоба. — Вважай, я тебе охрестив.

***

Увечері тридцять першого грудня Олег відчував, що знаходиться не там, де мав би бути. Звичайно, тихі домашні посиденьки з Сашою і її новим хлопцем були набагато приємніші за торішню галасливу вечірку, і все ж він ніяк не міг змиритися з тим, що Макс надав перевагу не йому, а сну. У новорічну ніч. Його можна було зрозуміти, але стійке відчуття прірви, що раптом виросла між ними, не відпускало Олега останні два тижні. А він уже налаштувався привести його до себе додому.

Пляшка пива надто швидко закінчилася, але брати нову зовсім не було бажання. До півночі залишалося ще аж дві години, а цей Женька — Саша його так і називала — поглядом просив залишити їх наодинці. Великі квадратні окуляри виглядали безглуздо на його непропорційно маленькій проти тіла голові. Олег рідко зустрічав людей вищих за себе, але Женька здавався йому просто величезним, хоч і не був товстим. Де Саша взагалі відкопала такого гіганта?

Незабаром їхні витрішки задовбали Сашу, і вона закрилася у ванній чи туалеті — Олег вирішив не уточнювати. Він продовжив взаємно свердлити поглядом цього Женьку, і той першим розірвав зоровий контакт.

— Скільки тобі років, кажеш? — вихопивши момент, запитав Олег і обійняв своє коліно. Йому було незатишно знаходитись в одній кімнаті з людиною, яка була більша за нього, і хотілося втекти від цього, але він тримався, лише заради Саші.

— За два тижні буде двадцять, — з гордістю проголосив Женя.

Кілька років тому Олег би теж тішився своїм дорослішанням, але після вісімнадцяти потреба перебільшувати якось відпала, бо принцип Габріеля не спати з дітьми більше їм не заважав. Однак у ситуації Саші та Жені Олег був аж ніяк не на боці останнього.