2.2. Та трахніться вже

7 1 0
                                    


— Людські, Максе, — пошепки ніби на зриві промовив Олег.

Вкласти в голос максимум печалі виявилося набагато простіше, ніж він думав, бо справді було боляче за те, що його багато разів посилали просто так; характер такий, чи бачите. Пауза між ними надто затяглася, і Олег знову ліг на парту.

— Якщо я погоджуся, — таки зважився заговорити Макс, але Олег вирішив цього разу не вставати заради нього, — ти мені точно допоможеш?

— Тобі від мене тільки це потрібно? — Олег лише трохи повернув голову в його бік, і Макс сам з'явився поруч. Він виглядав так, ніби збирався щось сказати, але відповідь не могла так швидко спасти йому на думку. — Чи збираєшся й надалі корчити з себе неприступну фортецю? — пирхнув Олег.

— Я спробую, гаразд? — з явним роздратуванням сказав Макс і, очевидно, проковтнувши шматок своєї гордості, спокійніше додав: — Дозволяю тобі вдарити мене раз, якщо щось не сподобається.

Олег навіть обернувся на такі слова. Вдарити? Та хіба що по дупі за погану поведінку.

— Вважаєш, у цьому є сенс? — він відкинувся на спинку стільця. Макс непевно похитав головою. — Ідеш із нами в кафе після пар?

У цей момент сталося щось непередбачене. Такого можна було чекати будь-де і з ким завгодно, але Олег ніколи б не подумав, що з ним так одного разу зможе вчинити начебто як спляча Айсулу. Вона занадто різко розплющила очі, а наступної миті Олег відчув носком каблук її ботильйона. Невідомо як він зміг утримати крик душі всередині та навіть не пискнув від болю.

— Не можу, у мене ще заняття, — напрочуд нормальним тоном відповів Макс, але виглядав так, ніби поставив усі фішки на число, що програло. Можливо, тому що вважав, що Олег одразу відмовиться йому допомагати.

— Гаразд, — крізь зуби видихнув Олег і спробував витягнути носок з-під каблука Айсулу, але тільки зробив собі болючіше. — А на друзів у тебе час коли знайдеться?

— Можливо завтра?

— Ловлю на слові.

Олег ляснув його по стегнах і приліг на парту вже ближче до Айсулу, яка, нарешті прибравши каблук, але схопивши його за невелике пасмо волосся на потилиці, почала шипіти про те, що негарно звати лівих чебуреків на їхнє майже побачення, і зажадала моральну компенсацію у вигляді другого шматка торта.

Великі плани ІІІ. БезглуздийWhere stories live. Discover now