Вставши, я зробила водні процедури, поснідала, та чекала приїзду батьків.
10:00
Коли батьки приїхали, ми пішли до кафе, чекаючи Андрія. *Я надто переживала за їхнє знайомство*
Поглядом я зустріла його, запрошуючи до нас. Все пройшло добре.
Провівши батьків ми вирішили погулять в двох. - думаєш, я їм сподобався? - так - добре..... - а ти говорив, що готовий, не будеш переживать - ну трішки можна. Ти вільна завтра? - так, а що???? - в мене єсть для тебе сюрприз. - ого....добре.
Погулявши, ще трішки ми розійшлися.
Наступного дня ми зустрілися. *Сидівши в таксі* - куди ми? - дізнаєшся. - добре....
Під'їхавши до вокзалу, я зрозуміла, що ми кудись їдемо.
Сівши в потяг, я обрала місце біля вікна, щоб дивиться, як змінюються краєвиди за вікном.
Через декілька хвилин ми вже були на місці. І я зразу зрозуміла що ми в Києві. ААААААААААА МЕНЕ ПЕРЕПОВНЮВАЛИ ЕМОЦІЇ
- я така радаааааааааа ......... - азахахха, я не очікував таких емоцій - я обожнюю це місто, воно просто неймовірне. - я також.... -так.....які в нас плани? - ну це поки що таємниця. - а, що мені одягати? - все щоб було зручно тобі, краще штани і футболку. - добре)
Приїхавши в квартиру, ми переодягалися, так як ми спізнювалися в мене не було часу запитувати, чия це квартира?
*20хв* - ми на місці!!!!! Я не могла вимовити ні слова, в мене просто перехопило дух. - це НСК олімпійський??????? ааАааАаАааА 😭 -так, я знав як ти хочеш побувати тут. - зачекай, сьогодні ж грає збірна? -ну да) - все побігли!
Ми сиділи на трибунах, в очікувані коли на поле вийдуть команди.
* В мене було багато емоцій, від радості, до хвилювання*
Почався матч, моє серце просто завмерло,всі 90 хвилин, як секунда.
Матч закінчився.
- я вдячна тобі, що ти все зробив це для мене. Ти ж знаєш на скільки я обожнюю футбол. Дякую!
Пішли!
Ми йшли по зовсім іншому коридору. Але я не звертала на це увагу.
- привіт ( почули ми спереду нас) - привіт, Андрій швидше по крокував в сторону, де почувся голос. Привіт Жора! -привіт Андрій *Я була в шокє* - так знайом мене з цією чарівною дівчиною, яка змусила тебе приїхать сюди. - це Таша, а це....не встиг хлопець закінчити, як я сказала - Георгій Судаков - ООО, все Андрій пока! Дівчину залишай, вона мені подобається. - азхххахх - ей! Андрій зробив вигляд що образився. - так Таша, ти мабуть не знаєш наші плани. Зараз ми там зберемося і їдемо до мене, там дружина з донькою і мій друг буде і не один. Тільки зараз я зберуся. - добре Жора пішов збиратися, а ми до його машини.
- а тепер розповідай, звідки ти його знаєш? - ну він мій брат, можливо того його і знаю? - в тебе тільки сестра! - так, це двоюрідний. Але ми з ним все дитинство провели разом. Я знайомий з всіма хлопцями з його команди. - ага.....добре. * Я була трішки здивована, і мабуть трішки засмучена, що скільки часу він тримав це в таємниці від мене)*
Ж-ну, що поїхали. Хлопці скоро приїдуть. - поїхали -так)
Зайшовши до квартири, нас зустріла Ліза з донечкою. Т- привіт! Л- привіт, це та дівчина про, яку мені вже хлопці все розповіли. Т- мабуть 😅
Ми почали готуватися до "вечірки". Хлопці ставили стіл, Ліза замовляла їжу, я поставила посуд. Мала почала капризувати, і всі були зайняті, я пішла її заспокоювати. Я хотіла потримати її ще з того часу, як вперше її побачила.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Ліза зробила фото і виставила його в історію.
Л- ви такі миліііііі....і ти їй подобаєшся, вона рідко в кого така спокійна. - така неймовірна дівчинка, гарнюня 😍 Ж- вся в мене Т- 100% АЗАХВХА Ж- що ти смієшся, так і єсть. Л- да да, хлопці давайте допомагайте! *Доставка вже приїхала* бо щас гості прийдуть.
* Почувся дзвінок і я пішла відкривати двері на руках з малою*
- привіт- сказала всі хлопці по черзі. ( Трубін з своєю дівчиною, Шапаренко, Бондаренко з дівчиною і....) Т- привіт Мудрик- де взять дитину, щоб в неї була така няня? Т- ой, коли в тебе буде дитина, не думаю, що твоя дівчина буде рада такій няні. М-...... Т- проходь, не стій в дверях!
