Я подала документи, сьогодні вже мають бути результати.
Зайшовши я побачила, що я поступила в університет своєї мрії.
Першим хто про це дізнався був він - я поступила ааАааАаАааА...... - справді? Я дуже радий за тебе. Вітаю! Ти цього заслуговуєш. - дякую, я піду батькам скажу - ти ще не сказала? - ні, я тобі зразу написала - 💗 цілую тебе 💗
Через три дні, мені потрібно відвести документи.
Я збирала речі, тому що їду на декілька днів. Хочу погуляти містом.
Усмішка не зникала з мого обличчя.
Цього разу я буду їхать автобусом. По дорозі я написала моєму Аполлону. - добрий ранок - не вірю своїм очам, ти так рано встала. - азххха,ти забув я сьогодні їду в універсетет по справах. - не забув. Тільки обережно, не заблукай. - мене проведуть - хто? - все потім розкажу, бо інтернет поганий.
Все, я на місці. Взявши свої речі, я вийшла з автобуса. - ти зараз вільний? Я можу до тебе зателефонувати? - Так
Гудок..... Ап- привіт Та- привітик, що робиш? Ап- збирався в магазин, а ти? Та- вже приїхала, йду по місту. Кстаті, ти може включить камеру? Ап- так. Та- добре, вмикай.
Побачивши його на екрані телефону, вперше за ці два тижні, я була на сьомому небі від щастя. Він їхав в ліфті, побачивши його я почала пригадувати, скільки всього в ньому було. Ап- а пам'ятаєш нашу першу розмову тут ? Та- як це забути ? Сівши на лавочку,я переключивши камеру та показала дім біля якого сиджу - стоп, це те про що я думаю? - так.
Він вибіг з під'їзду і побачив мене на тій самій лавці, де вперше ми перетнулися поглядами.
Я бігла йому на зустріч
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Це були такі бажані обійми. Я не хотіла його відпускати, сльози просто ринули з наших очей. Ми не помічали людей, які нас оточували, їхні погляди, нічого крім нас.
Я вирішила все таки підняти обличчя, щоб подивиться в його очі.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
