У саду повно білих квітів. «Це яблуні так цвітуть, — пояснює бабця. — Відчуваєш, як гарно вони пахнуть? Глянь, усередині є маточка й пилок, із квіточок будуть яблучка».
— Яблучка? — маленька дівчинка підводить голівку. — І що з ними станеться?
— Як це «що», — говорить бабуся, — зберемо їх, з’їмо, шарлотку спечемо…
— Вони помруть? — серйозно запитує дівчинка.
— Ні, не помруть, — відказує бабця. — Які дурниці ти плетеш, це ж фрукти, їх їдять, дерева не вмирають, за рік знову вродять яблука.
— Свинка, яку ми з’їли, померла, — так само повагом заявляє мала.
— Свинка то інша річ, ой леле, нема в мене сил з тобою, свинка це свинка, а дерево — це дерево, — дратується бабця.
— А мама? — питається дівчинка.
— Що «мама»? — бабця роздратована ще дужче. На ній малинового кольору светр, тонка синтетична одежинка, під пахвами дві темні плями від поту.
— Мама померла?
— Та що це за дурниці ти вигадуєш?
— Отже, влітку вона знову приїде? — запитує дівчинка.
Бабця зітхає.
— Так, приїде, — відповідає вона. — Неодмінно приїде.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Кава з кардамоном" Яґелло Йоанна
Novela JuvenilДосі спокійне життя 15-річної гімназистки Лінки раптом змінюється. Її мама дедалі більше втомлюється й дратується, вітчим чимраз довше затримується на роботі, Лінці доводиться займатися молодшим братиком, хоча не за горами випускні іспити, і треба б...
