Лінка прокинулася, бо мама торсала її за плече. Невже не можна якось делікатніше? Якщо вже мама вирішила з якоїсь причини розбудити доньку, то вкладала в це стільки сил, наче хотіла надолужити всі дні, коли не будила її взагалі й займалася собою, навіть не замислюючись, чи Лінка взагалі йде до школи, чи ні. Дівчина насилу розплющила очі, але від думки про іспит сон мов рукою зняло. Лінка вискочила з ліжка й перелякано побачила, що вже по восьмій. А іспит почнеться о дев'ятій!- Чому ти мене раніше не розбудила?
- Ти нічого не казала, що тебе треба будити. І взагалі радій, що я вдома. Я повернулася, бо забула ноутбук. А ти куди так поспішаєш?
- Мамо, у мене іспит, невже ти забула?
- Який іспит? Перескладаєш щось?
«Так, зберігай спокій, - подумки проказала Лінка. - Тільки не нервувати. Може, моя мама і чудовисько, але зараз треба зосередитися на іспиті й лише на ньому!»
- Випускний, мамо! На атестат зрілості! Якщо погано складу, мене не приймуть до жодного ліцею.
- А до якого ліцею ти складаєш?
Лінка знизала плечима. Цікаво, невже батьки її однокласниць теж не знають, що сьогодні робитимуть їхні діти? Неймовірно! Але вирішила не нервувати. Це було нелегко, але Лінка стримувалася щосили. Мама стояла якась безпорадна, дивилася на доньку й кліпала очима.
- Мамо, я піду вмиюся. Будь ласка, виклич мені таксі за десять хвилин. І попрасуй білу блузку.
- Але...
- Мамо, прошу тебе, ти повинна мені допомогти. Інакше я не встигну.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Кава з кардамоном" Яґелло Йоанна
Teen FictionДосі спокійне життя 15-річної гімназистки Лінки раптом змінюється. Її мама дедалі більше втомлюється й дратується, вітчим чимраз довше затримується на роботі, Лінці доводиться займатися молодшим братиком, хоча не за горами випускні іспити, і треба б...
