У їдальні Лінці помахав Адріан. Нині чергували художники, які раніше закінчили заняття, щоб устигнути приготувати обід: ковбасу із зеленим горошком та кукурудзою. На гарнір були макарони й салат з пекінської капусти. Після кількох годин, проведених на морозі, будь-що здавалося вишуканою стравою, тож усі заходилися наминати. По обіді брюнет, якого Патриція критикувала за «протяги в композиції» підійшов до Лінки.
- Здається, ми незнайомі. Мене звуть Конрад.
- Конрад - спеціаліст у галузі чорних рам? - пожартувала вона. - Лінка.
- Лінка - зухвала дівчинка?
Адріан неприязно глянув на Конрада.
- Як там ваші фотографії? - поцікавився він.
- Безнадійні. Хоча наша зухвала дівчинка непогано впоралася. Що не кажи, а талант у неї є.
- Ніяка я не «зухвала дівчинка»! - розсердилася Лінка й подалася до кухні зі своїм недоїденим обідом.
- Так чи ні, але дєвочка що треба, - змовницьки прошепотів чорнявий до Адріана. - Це твоя дівчина?
- Ні, чому ти так вирішив? - заперечив Адріан.
- Ну все, ти мені камінь із пліч скинув.
Адріан не здогадувався, що Лінка все чула, хоча йому самому здавалося, ніби вони перемовляються тихо. «Ні, чому ти так вирішив» пролунало холодно й непривітно. Тож коли ввечері Конрад запитав її, чи не хоче вона прогулятися й десь перепочити від мистецтва, Лінка відразу погодилася.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Кава з кардамоном" Яґелло Йоанна
Teen FictionДосі спокійне життя 15-річної гімназистки Лінки раптом змінюється. Її мама дедалі більше втомлюється й дратується, вітчим чимраз довше затримується на роботі, Лінці доводиться займатися молодшим братиком, хоча не за горами випускні іспити, і треба б...
