Вона йде за ручку з бабцею по садку. У ньому є колодязь, вода хвилюється, легенько дрижить, наче її сколихнула невидима сила.
- Бабцю, давай поглянемо, - просить мала.
- А що там дивитися? - каже літня жінка, витираючи носовичком піт із чола.
- Там живе маленька дівчинка, така, як я, - серйозно говорить дитина.
- Що за дурниці ти плетеш? - сердиться бабуся. - Дивися, там нікого немає, сама вода.
- Є! - наполягає мала. - Послухай! - і вмовкає над водою. Чується тихий шепіт. - Ти там?! - кричить. Усміхається. - Я теж тебе люблю! - каже дитина.
Бабуся тягне її за руку.
- Та ходи-бо, самі дурощі тобі в голові.
Але дівчинка опирається й підстрибує біля колодязя.
- Я їй обіцяла, буду її провідувати! - говорить вона тоненьким голоском. - Ти знаєш, бабцю, що вона там живе, бо ії мама не хотіла? Чесно! Казала, що це тому, що вона негарна. У неї темне волосся, а мама хотіла білявеньку.
- Щo за дурниці ти вигадуєш?! - знову сердиться бабуся. - Як можна не хотіти дитини, бо вона негарна, це точно не тому.
- Може, вона була неслухняна, - мала на мить засмучується. - А я їй сказала, що моя мама теж мене не хотіла, але не знаю, чому.
Бабця присідає й міцно пригортає дівчинку до себе.
- Це неправда, - каже вона. - Твоя мама тебе дуже хотіла. І хоче. Мама повернеться, от побачиш. Обіцяю.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Кава з кардамоном" Яґелло Йоанна
Teen FictionДосі спокійне життя 15-річної гімназистки Лінки раптом змінюється. Її мама дедалі більше втомлюється й дратується, вітчим чимраз довше затримується на роботі, Лінці доводиться займатися молодшим братиком, хоча не за горами випускні іспити, і треба б...
