"Кава з кардамоном" Яґелло Йоанна

VII

Лінка спала до полудня й прокинулася з легенькою лихоманкою, наслідком того, що вчора вона промокла як хлющ і змерзла. І коли вже намацала ногами капці й підсунула їх до себе, їй раптом сяйнула думка. Вона згадала, що сказав Адріан. Мовляв, на її фотографіях немає людей. Самі кам'яні статуї. І тому її знімки позбавлені емоцій. А якщо... Може, насправді важливі не місця, а люди, які їх любили? Вона вже знала, що зробить. Їй потрібні декілька друзів. І вона вже знала, з кого почне. З Наталії.
Весь день збиралася поговорити з подругою. Її колишня сміливість раптово де й поділася. Нарешті на уроці історії Лінка нашкрябала записку:
«Наталіє, я хотіла би з тобою поговорити. Будь ласка, скажи, чи можемо ми зустрітися? Коли б ти могла?»
Краєм ока Лінка бачила, як Наталія читає, тоді на хвилинку замислюється й відписує.
«То приходь. Але по обіді я зайнята й буду вдома лише о шостій».
«Я прийду о шостій».
- Я хотіла попросити пробачення, - тихо мовила Лінка ховаючи обличчя в чашці з паруючим полуничним чаєм.
- А що таке раптом сталося? - Наталія підвела брови, явно здивована.
- Я просто все обдумала. Моя поведінка справді була хамською. Пробач мені.
Знову лунало португальське фадо. Дівчата замовкли.
- І ти прийшла лише, щоб мене перепросити?
- Узагалі так, але не тільки. Я хочу тобі дещо запропонувати.
І Лінка почала розповідати про свій задум.
- Учора я робила фотографії на конкурс, пригадуєш, я тобі казала? Якось вони мені не вдавалися. А потім я зрозуміла, що самі місця взагалі-то нецікаві, якщо не знати, для кого вони важливі й чому. Розумієш? Цим фоткам бракує емоцій. Навіть якщо дуже гарно сфоткати міст, він лише мостом і залишатиметься, у ньому не відчувається історії, чогось, що б привернуло увагу глядача. Я собі подумала, що треба фотографувати людей у місцях, які для них важливі.
- Людей з вулиці?
- Розумієш, теоретично можна й так зробити, але це не так просто. Те, що хтось стоїть на мосту, зовсім не свідчить про те, що міст для нього багато значить. Я подумала, що сфотографую тебе й може, ще кількох людей. Друзів.
- Мене? Та що ти! А де?
- А це вже ти маєш вирішити. Йдеться про те, щоб до кожного місця додати коротеньку історію, розповідь про те, що тут сталося щось важливе.
- Це все не так просто... Мені треба подумати... Знаєш, багато важливих речей сталися зі мною в школі, але я не хочу фоткатися перед школою, оце вже ні.
- На жаль, я не можу сфотографувати тебе в Португалії, перед будинком Лео.
- Яка ти вреднюча! На щастя, це неможливо, а цей Лео мені до лампочки. Зрештою, Міхал також.
- Справді?
- Справді. Є хлопець...
- Та ти що?
- Здається, я закохалася.
Ось чому Наталія так сяяла! І, мабуть, цим пояснювалося й те, що вона перестала на неї гніватися. Наталія закохалася!
- Я пішла до Лазенок, перед самими іспитами, щоб трохи повчитися. Якраз була така класна погода. Я просиділа кілька годин над математикою та хімією, і мені страшенно закортіло морозива. Черга була на кілометр, але я таки дочекалася. Мені так хотілося того морозива, що я купила аж шість кульок.
- Нічого собі!
- В одній руці я тримала морозиво, у другій - торбу із книжками. І раптом почувся якийсь пронизливий звук. Я злякалася, бо подумала, що на мене летить щось страхітливе. Я інстинктивно підняла руку догори, щоб захиститися від потвори. Знаєш, що це було?
- Що?
- Павич.
- Павич? Я не знала, що вони літають!
- Я теж не думала, що вони це вміють, але цей справді летів у мій бік!
- Оце-то пригода!
- Та найсмішніше, що коли я отак захищалася від павича, усе морозиво полетіло на цього хлопця, на Марціна...
- Весело...
- Не кажи. Отак і познайомилися.
- Класна історія. Тоді я вже знаю, де тебе фотографувати. Що скажеш на фотку з павичем?
- Серйозно?
- Та звичайно. До того ж, тобі дуже личать яскраві, як у павича, кольори. Ти виглядатимеш просто супер.
Лінка виходила від Наталії легенька, мов хмаринка. Їй наче камінь з душі впав. Водночас вона відчувала, що ідея фотосесії стає дедалі чіткішою. Лінка вже знала, які фотографії хоче робити. Залишалося переконатися, як воно виглядає на практиці, і намовити решту друзів.