"Кава з кардамоном" Яґелло Йоанна

V

Наступного дня під час занять Лінка наче мимохідь підійшла до Конрада.
- Слухай, у мене проблема з фотиком. Можеш мені допомогти? Це мій новий фотоапарат, я не зовсім знаю, як увімкнути експонометр. Марек раніше мені показував, але я вже забула, бо завжди така розсіяна...
Конрад нахилився над фотоапаратом. Лінка дивилася на його профіль. «А він і справді дуже вродливий, - майнула думка. - Щодо цього навіть прикидатися не доведеться». За мить хлопець терпляче пояснював їй цю функцію.
- Тепер уже знатиму. Як гарно ти все пояснив! Набагато краще, ніж наш керівник. Може, ти й сам міг би вести такі курси?
- Та ні, що ти. Не такий я вже й ас.
- А як на мене, то ти розумніший, ніж усі тут разом взяті. Чесно. Класна в тебе футболка, - додала вона немовби знічев'я, позираючи на зображення якогось співака на чорному тлі.
- Мені теж подобається. Обожнюю «Нірвану», а ти?- Я теж! - Лінка майже не знала цієї групи, але ж можна трохи прибрехати. - А що ти любиш найдужче?
Це було питання в десятку. Далі їй довелося вислухати монолог, під час якого часто лунали фрази, як-от: «отам, де він так шарпає струни» або «отут він так вловлює тон». Лінка притакувала й посміхалася, силкуючись удавати щось на зразок щирого захоплення. А тоді подумала, що Каська б нею пишалася.
Ця розмова явно подіяла. Конрад дивився на Лінку з усе більшим зацікавленням. Тобто він сприймав її з ентузіазмом, так, ніби вгледів щось гарне в крамниці. Лінка помітила, що коли вона почала ходити з фотоапаратом, знімаючи дзеркальні відображення (це була тема нинішнього заняття), Конрад постійно опинявся поруч, мов якийсь привид, якому саме заманулося сфотографувати той самий предмет. Насправді привернути до себе Конрадову увагу виявилося досить легко. Цікаво, що буде далі, коли закінчаться заняття на курсах? «Що ж, невдовзі дізнаюся», - думала Лінка. Ця розвага навіть почала їй подобатися.