Він | 18+ |

Розділ 3

Я критично огледіла себе у дзеркалі. Мені зовсім не подобався мій зовнішній вигляд: він був занадто відвертим і зухвалим. Проте обирати не доводилось: Джеймс змусив мене вдягнути саме цю сукню.

Легка, наче пір'їнка, тканина красивими складками спускалась до середини стегна і позаду була трохи довшою, ніж спереду; на грудях і животі матерію прикрашало сяйливе коштовне каміння, а глибоке декольте плавно переходило у величезний виріз на спині. Це ось і змушувало мене ніяковіти. Я ніколи не носила настільки відвертих декольте і взагалі останні кілька років віддавала перевагу вільній одежі, що ховала фігуру.

Двері за моєю спиною тихо відчинились - і на порозі з'явилась міс Бром. У руках вона тримала маленьку коробочку, оббиту темно-синім оксамитом. Я крізь дзеркало кинула на жінку питальний погляд, а вона просто мовчки підійшла і подала мені футляр:

- Подарунок від містера Андерсона. Він просив вас одягнути це сьогодні.

Я відкрила було рота, щоб заперечити, але покоївка вже розвернулась і пішла геть. Я потиснула плечима, відкрила коробочку й ахнула від подиву і захвату одночасно. Всередині на яскраво-червоній подушечці лежали намисто і сережки, оздоблені коштовним камінням.

Я обережно торкнулась коштовностей, які являли собою витвір справжнього мистецтва. Мені ніколи не доводилось бачити і тим паче тримати в руках дорогі прикраси, а подарунок Джеймса, безсумнівно, був вінцем ювелірної майстерності. Я боялась навіть зачепити цю пишність, щоб випадково не пошкодити тендітну конструкцію. Цікаво, Джеймс усім своїм "дівчатам" пропонує вдягнути таку красу?

Щось у грудях неприємно кольнуло від думки, що це лише для того, аби я виглядала належно. Але, знову глянувши на подарунок, я відігнала неприємні думки і, не в силах стримати посмішку, акуратно прибрала набридливі кучері й одягнула сережки, а потім і намисто.

...

- Ти прекрасно виглядаєш, - помітив Джеймс, не відриваючи погляду від дороги.

- Що? - я вирішила, що мені примарилось, тож перепитала про всяк випадок.

- Ти прекрасно виглядаєш, - уже трохи роздратовано повторив чоловік. Я миттєво залилась фарбою, промимрила щось на кшталт "дякую" і відвернулась до вікна. Чому я ніяковію кожного разу, коли він робить мені компліменти?