Він | 18+ |

Частина друга. Розділ 1.

ЧАСТИНА ДРУГА

- Що... між тобою і Геральтом, пані Йеннефер?

- Сум, - відповіла чародійка серйозно. - Туга. Образа. Жаль. Надія. І страх. Так, схоже, я нічого не пропустила.

"Кров эльфів". Анджей Сапковський

Розділ 1

...

- Ти все запам'ятала? - вчергове запитав Андерсон, коли ми сиділи у машині перед коледжем. Я намагалась не дивитись на чоловіка, зате він не зводив з мене уважного погляду, в якому читалося чи то роздратування, чи то скупа байдужість.

- Так, - похмуро відказала я. Мені абсолютно не подобалась уся ця вистава, до того ж я не знала, яку мету переслідує Джеймс. Він нічого мені не пояснив, а я не наважилась спитати. Як не дивно, рішучість залишила мене саме тоді, коли я її так потребувала...

- Зроби обличчя простішим, - із погано прихованою погрозою в голосі наказав Андерсон. Я роздратовано повернулась до нього й натягнула уїдливу посмішку. - Ось і молодець, - уже менш похмуро процідив він.

Я вже збиралась відчинити дверцята та вийти з авто, але Джеймс доволі грубо схопив мене за лікоть і не дозволив цього зробити.

- Сиди, - він уважним поглядом обвів двір перед парадним входом і студентів, що потайки роздивлялись машину, і тільки після цього відчинив дверцята та вийшов на вулицю.

Я вже перестала чомусь дивуватись і могла лише позаздрити його вмінню триматись на публіці. Хоча, мабуть, це заслуга не виховання, а природнього зверхнього ставлення до всього навкруги. Чоловік дивився на натовп крізь стекла сонцезахисних окуляр і одночасно немов би не помічав нікого, виміряним кроком оминаючи автомобіль спереду. Андерсон відчинив мені дверцята й завмер в очікуванні, все ще дивлячись у нікуди.

Я вийшла з машини без сцен і суперечок, хоча не могла не дозволити собі гіркої усмішки. Коли потрібно, Джеймс, ніби за помахом чарівної палички, перетворювався на галантного джентльмена, тільки-от цей образ зникав, коли необхідність у ньому минала. Я чесно намагалась зберегти на обличчі щось схоже на щиру посмішку, але коли Андерсон спробував схопити мене за лікоть, мені урвався терпець, а губи мої вигнулись у хижому оскалі.