Я не без зусиль розплющила очі. Важкість у голові не давала нормально мислити, тому я ніяк не могла зрозуміти, чи дійсно все навкруги занурено в темряву чи це мені лише здається. Разом зі смутним відчуттям реальності прийшов і жагучий біль у лівому зап'ясті, немов шкіру там різали мільйонами мілких кинджалів, і я б обов'язково закричала, якби могла. Жахлива слабкість охопила мене, ні, вона немов була зі мною з самого початку, немов я народилась такою - слабкою, безпорадною, не здатною видати і звука.
Кілька секунд потому туман у голові розвіявся, хоча жагучий біль все ще змушував серце скажено колотитись у грудях; очі звикли до темряви, що панувала навкруги, і я змогла роздивитись перед собою два розмитих силуети. В якусь секунду я навіть вирішила, що один із них - Джеймс, але варто було йому заговорити, як це оманливе враження розвіялось, хоча голос і нагадував знайомий грубий баритон.
- Сподіваюсь, на цей раз помилок не буде, Г'ю, - з ледь помітного коливання в темряві я зрозуміла, що він кивком голови вказав на мене, і я зраділа тому, що мене вважають все ще непритомною. Голос належав Ітану Андерсону, в цьому я могла заприсягтися! Отже, недарма я поставилась до нього так недоброзичливо!
- Звісно, містере Андерсон, - відгукнувся інший голос.
Я мимохіть здригнулась, почувши його. Я надто гарно запам'ятала звук цього голосу в той день, коли мене ледь не викрали на вулиці біля клубу! Людина із татуюванням змії. Моє нічне марення, чий призрак не один раз був у думках, змушуючи здригатись від жаху.
- Цей скотина-доктор заприсягнувся, що слідство не знайде нічого, навіть якщо цього дуже захоче, - я майже фізично відчула, як він злорадно усміхається і коситься в мій бік небезпечно сяючими очима.
У тому, що наміри в Ітана зовсім не благородні, я навіть не сумнівалась. Рука пекельно боліла, тепер я відчувала, що вже накопила в собі достатньо сили, щоб закричати, але зусиллям волі зціпила зуби і лише беззвучно тремтіла в темряві.
- Дивись, щоб не вийшло як минулого разу, - з відвертою загрозою попередив Андерсон. - Ви ледь не зірвали весь план.
- Хто ж знав, що механік останньої миті злякається, - сплюнувши і вилаявшись крізь зуби, процідив другий чоловік. Його голос знову змусив мене здригнутись. - Довелося заплатити йому вдвічі більше, щоб він все-таки підлаштував ту бісову аварію.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Він | 18+ |
RomanceЧи може одна зустріч змінити життя? Я завжди думала, що це лише вигадка сценаристів та авторів романів про кохання, проте доля змусила повірити в те, що випадковостей не існує. Усе моє життя перевернулося з ніг на голову в одну мить, коли в нього ув...
