До екзаменів залишилося менше місяця, тому мені доводилось цілими днями сидіти в бібліотеці, щоб наздогнати те, що я пропустила. Еліс як могла допомагала мені, але врешті-решт усе пішло зовсім навпаки: подруга прослухала добру половину лекцій, тож мені довелось пояснювати їй потрібний матеріал.
- Прекрасно, можна вважати, що ми вже завалили все, що тільки можна, - таким оптимістичним настроєм я зазвичай завершувала наші післяобідні заняття, а Еліс лише похмуро додавала, що мені поки непокоїтись нема про що.
- Живеш безоплатно в будинку одного з найбагатших людей країни і тебе ще хвилюють якісь екзамени? - бурчала вона.
- Ти знаєш, що я б із задоволенням вступила до "Парсонс" замість цього, - заперечувала я, і на цьому розмова зазвичай закінчувалась.
Наші з Джеймсом стосунки, на мій погляд, повільно трансформувались у щось більш-менш схоже на те, що відбувається між закоханими людьми; одного разу ми навіть пообідали в ресторані. За вечерею у будинку ми спочатку перекидувались парою фраз, потім почали розповідати одне одному події дня, а скоро вже підтримували повноцінну бесіду. Зі скупих розповідей Джеймса про себе, я дізналась, що його батько і брат зараз живуть у Вашингтоні і працюють в "Anderson Enterprises"; на всі питання про матір він замовчувався і хмурив брови.
Як я не розпитувала його про родичів, окрім вищевказаної інформації чоловік не розповідав зовсім нічого. Щось у його поведінці насторожувало мене і змушувало підозрювати про існування якоїсь таємниці, пов'язаної з усім цим. У таких сім'ях зазвичай доволі багато скелетів у шафі, і вони в більшості випадків доволі жахливі та мерзотні. Так, може, мені й справді не варто лізти в це?
Наступний день видався теплим і сонячним. Тепер я була, м'яко кажучи, повноправною гостею будинку, тому без докорів сумління користувалась усіма його благами, вважаючи це оплатою за перенесені знущання і страждання. Сидячи на терасі, я насолоджувалась прекрасним виглядом на заднє подвір'я, прохладою, що йшла від басейну, запаморочливим запахом свіжої полуниці, яку міс Бром передала мені як "подарунок Андерсона".
Я поклала до рота чергову яскраво-червону ягоду і підвелась із шезлонгу, щоб освіжитись. Джеймс зранку кудись поїхав, тому я, не ніяковіючи, красувалася в улюбленому і доволі відкритому білосніжному купальнику без лямок і підставляла оголені плечі промінню полуденного сонця.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Він | 18+ |
RomanceЧи може одна зустріч змінити життя? Я завжди думала, що це лише вигадка сценаристів та авторів романів про кохання, проте доля змусила повірити в те, що випадковостей не існує. Усе моє життя перевернулося з ніг на голову в одну мить, коли в нього ув...
