Я прокинулась не від яскравих сонячних променів, а від жахливого холоду, що панував у приміщенні. Може, в ті короткі хвилини, поки я намагалась сфокусувати туманний погляд на навколишньому середовищі, я й перебувала у стані блаженного забуття, але як тільки до мене дійшло, що сталося цієї ночі, сонне заціпеніння як рукою зняло.
Я різко сіла на ліжку, з панікою озираючись навсібіч. Я була в спальні Андерсона, зовсім одна. Щільні штори заважали сонячному світлу проникати в приміщення, ковдра сповзла на підлогу, а я сиділа, злякано кліпаючи очима, і намагалась зрозуміти те, що відбувається. Єдина думка, що сформувалась у голові, говорила: твою мати, Грін!
- Боже мій, - розгулебно промимрила я і закрила обличчя руками. Всі спроби заспокоїтись занурили мене у ще більшу паніку, а про те, що робити далі, я вирішила за краще взагалі не думати.
Нарешті я знайшла в собі сили повільно сповзти на підлогу, підібрати свою сукню і, завернувшись у ковдру, обережно визирнути в коридор. На щастя, він був порожнім, тож я безперешкодно чкурнула у свою кімнату й одразу ж замкнулась зсередини. Лише тоді я змогла полегшено зітхнути й притулилась спиною до дверей. Боже мій, що я накоїла! Хочеться провалитись під землю, тільки б ніколи більше не зустрічатись з Андерсоном!
Незважаючи на докори сумління, в голову все ж пробрались й інші думки: якщо я прокинулась одна, то куди подівся Джеймс? Чому він пішов?
Усе тіло боліло, але цей біль був не дратуючим, а навіть приємним. Я залишила ковдру на підлозі й пішла в душ. У дзеркало дивитись не хотілось, але варто було мені кинути в нього короткий погляд - і вже неможливо було відірвати очей. Уперше я без зайвих роздумів могла назвати себе по-справжньому гарною: злегка скуйовджена темна шапка кучерів, блискучі очі, припухлі губи, які від цього здаються ще більш привабливими, здоровий рожевий колір обличчя. Я струснула головою і відкинула волосся назад. На шиї красувався невеликий ліловий засос. Дідько! Я тепер навіть на вулицю вийти не зможу!
Про це я вирішила подумати потім. Та й взагалі, про все я подумаю потім, а поки потрібно просто прийняти душ. Холодна вода на цей раз здалась приємною, хоча взагалі я не переношу прохолодний душ.
- Про що ти взагалі думала? - поцікавилась я у свого відображення перед тим, як вийти з ванної.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Він | 18+ |
RomanceЧи може одна зустріч змінити життя? Я завжди думала, що це лише вигадка сценаристів та авторів романів про кохання, проте доля змусила повірити в те, що випадковостей не існує. Усе моє життя перевернулося з ніг на голову в одну мить, коли в нього ув...
