Він | 18+ |

Розділ 17

- У містера Андерсона важлива нарада. Він прийме вас пізніше, почекайте, будь ласка, - секретарка, що охороняла підступи до кабінету головного директора Anderson Enterprises, ввічливо, але наполегливо провела нас до шкіряних канап у коридорі і знову повернулась на своє місце.

Джеймс не розслаблявся ні на секунду. Він поводився так, немов потрапив у ворожий табір і тепер чекав нападу з будь-якого боку. Мене це насторожувало і дивувало: невже в них з батьком настільки погані стосунки? Виходячи з нашої розмови на шосе і деяких скупих зауважень чоловіка, я зрозуміла, що вони ніколи особливо не ладнали, але тоді ще й уявити собі не могла, наскільки сильно батько й син віддалились один від одного...

Хвилин десять потому в іншому кінці коридору з'явився молодий чоловік у діловому костюмі. Він час від часу кидав короткі погляди на годинник і вже збирався пройти повз нас, як раптом його очі зупинились на Джеймсі. Андерсон ледь помітно скривився, а молодий чоловік розплився в посмішці. Якби не секундне запізнення цієї посмішки, якій передував злий вогник в очах, я, може, і повірила б у її щирість.

- Ласкаво просимо, Джеймсе, - він простягнув Андерсону руку, яку той потиснув вельми неохоче. З обличчя Джеймса я зрозуміла, що він хотів би і взагалі не бачити цю людину.

Я не могла не помітити вражаючої схожості між ними: те саме квадратне підборіддя, та ж лінія вилиць, ті ж злегка зіщулені хижі очі, той же високий лоб. Готова посперечатись, що перед нами зараз стоїть Ітон Андерсон, старший брат Джеймса, про якого вже йшла річ. Незважаючи на те, що йому повинно було бути не менше тридцяти, чоловік виглядав дуже молодо: чужа людина назвала б їх із Джеймсом однолітками.

- А ти, отже, Теа? - мені довелося визирнути з-за спини Джеймса, за якою я до цього ховалась, і несміливо кивнути.

Чомусь ця людина мені не подобалась: надто обережним і слизьким він був. З першого погляду його можна було прийняти за добродушного хлопця, який і мухи не скривдить, проте по-кошачому хижий блиск очей і жорстока усмішка, що іноді ковзала тонкими губами, наводили на думку, що під маскою ховається доволі небезпечний тип.

- Не думав, що ви все ще разом, - додав Ітон і перевів погляд на Джеймса. Тут його очі знову зло сяйнули, немов брат зробив щось непростиме, коли зблизився зі мною. Хоча це дійсно так: тепер у руках молодшого Андерсона можуть опинитись дві третини акцій корпорації. Час уже мені запам'ятати, що тут усе зав'язане на грошах! - Після всього, що ти приховав від нашої юної кузини...