Він | 18+ |

Розділ 13

Я не змогла спіймати ту мить, коли почала чітко розуміти те, що відбувається, бачити й чути все навкруги, сприймати навколишній світ. Перехід із царства всепоглинаючої темряви до реальності був розмитим і ледь помітним, тому я не знаю точно, що сталося уві сні, а що - насправді. Але я точно впевнена, що почута мною розмова була реальна, я чула це своїми вухами, бачила обох співбесідників і навіть впізнала одного з них...

- Я заплачу вам будь-які гроші, але запам'ятайте: за моєю дівчиною повинен бути найкращий догляд! - крізь щілину відчинених дверей я могла чути цей злегка грубий і стривожений голос Джеймса. - Якщо з нею щось станеться під час моєї відсутності, ви будете відповідати особисто, - в останній фразі явно пролунала погроза, що змусила мене мимохіть наїжачитись.

- Звісно, містере Андерсон, - відгукнувся другий голос, спокійний і холодний, байдужий до погроз співбесідника. - Ми зробимо все можливе, щоб міс Грін якомога скоріше видужала.

- Що показали результати обстеження? - трохи різко спитав Андерсон, і я нашорошила вуха.

- Непритомність через травму голови, - тепер, опинившись у своїй стихії, лікар говорив ще більш упевнено й навіть з деяким ентузіазмом. - Дівчина, схоже, впала з дуже великої висоти: удар доволі сильний, тому вона так довго й не приходить до тями.

- У нас дуже круті сходи, - відривчасто промовив Андерсон.

Я ледь не задихнулась від обурення. Мало того, що він назвав мене своєю дівчиною, так ще й нахабно бреше про якісь сходи!

- Амнезії немає, інших наслідків теж не спостерігається, - як не бувало продовжував чоловік. - Звісно, остаточно я зможу виявити стан постраждалої лише після того, як вона отямиться, - додав він. Андерсон скупо подякував лікареві, й у коридорі пролунали його важкі кроки. Мені здалося, що він на секунду затримався біля відчинених дверей, але, схоже, вирішив усе ж таки не заходити до палати. Воно й краще: мені зовсім не хочеться його бачити.

...

- Я думаю, через кілька днів ми вас випишемо, міс Грін, - констатував лікар - приємний чоловік середнього віку з довгастим лицем у зморшках і глибоко посадженими сірими очима, що випромінювали спокій і впевненість. Він одразу сподобався мені й був цікавим співбесідником, тому під час повторного огляду нудитись не доводилося. Ми говорили на різні теми, я намагалась не розповідати про те, що стало причиною мого "падіння", а також не заперечувати версію Андерсона про наші стосунки.