Розділ 22

556 24 1
                                    

Коли Джеймс нарешті повернувся до мене обличчям, у мене з'явилось відчуття, що я не бачила його цілу вічність і за цей час він змінився майже до невпізнаваності... А, може, все це - лише плоди моєї фантазії і наслідки довгої розлуки?

Але, придивившись уважніше, я зрозуміла, що чоловік дійсно дуже змінився. Під чорними очима, що все ж не втратили войовничого блиску, виднілись темні круги - наслідки постійного недосипу. Джеймс виглядав втомленим і від того здавався ще більш байдужим до всього, чим раніше.

Тим не менш, знайоме до мілких деталей обличчя аніскільки мене не лякало, навіть лють, відображена на ньому, не могла відштовхнути мене. Я кинулась в його обійми так, немов вони були останніми в моєму житті, із заловоленням вдихнула знайомий аромат його тіла. Теплі руки зімкнулись на моїй спині, немов би вкриваючи від усіх небезпек. Посмішка сама собою з'явилась на губах, і я міцніше притулилась до грудей Джеймса, сподіваючись, що ця мить буде вічною.

Андерсон, схоже, вважав інакше, і, вимушена зізнатись, його міркування були більш здоровими.

- Нам потрібно йти, - він торкнувся долонею мого обличчя, зтер останні залишки крові і стиснув зуби так, що вилиці стали ще більш помітними. В темних очах без зіниць горіло справжнє полум'я, що потребувало помсти.

- Так, - тихо погодилась я. Краще піти подалі від простертого на підлозі Ітана, інакше, хто знає, чи не накинеться Джеймс на нього знову.

Чоловік підхопив мене на руки і, не сказавши більше і слова, поніс геть. Спочатку легче розчарування охопило мене: невже він так нічого і не скаже? Хоча чого я власне очікувала? Довгого пояснення в супроводі сліз і клятв вічного кохання? Ні, звісно. В глибині душі я жадала саме цього: він прийде і, не сказавши і слова, мовчки понесе мене геть.

Невже красиві слова можуть захистити? Ні. Може, Джеймс і не вміє поводитись як порядна людина, зате я точно знаю: він не дозволить нікому і пальцем мене торкнутись. Більше не дозволить.

Джеймс ішов швидко, але з таким виглядом, немов це - його територія, і поспішати йому абсолютно нікуди. Поверхом нижче до нас приєднались четверо чоловіків у чорних костюмах. Тепер, коли нам назустріч вибігав який-небудь особливо прилежний у роботі охоронець, один із бодігардів ставав йому перепоною і після короткої сутички блюститель порядку корчився біля стіни, а ми продовжували шлях.

Він | 18+ |Where stories live. Discover now